Ущелина Ала-Арча в Киргизстані

Зміст: 1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ 3 2. Природні умови ущелини «Ала-Арча «4 2.1 Рельєф і місце розташування 4 2.2 Клімат 5 2.3 Гідрографія 7 2.4 Ґрунти 8 2.5 Рослинність 9 3. Історія створення і завдання природного парка «Ала-Арча «17 4. Туристичні маршрути природного парку Ала-Арчи 20 Маршрут «Ак-Сай «20 Маршрут «Адыгине «24 Маршрут «Мурат «27 Маршрут «Березова гай «29 5. Зміна лісових біогеоценозів під влянием рекреаційних навантажень 32 6. Основні види рослин, можна зустріти біля природного парку «Ала-Арча ». 39 ВИСНОВОК 41 ЛИТЕРАТУРA 42.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

Рекреаційна освоєння лісів з кожним десятиліттям набуває все більші поступки й більших масштабів, «рекреаційний бум «охопив багато країн світу. Дедалі більша урбанізація, інтенсифікації праці, дедалі більше повторювані стресові ситуації посилюють потреба у заміському відпочинку, зокрема й у відпочинку лісом. З обійманням лісі сприяє стабілізації і нормалізації психічного й фізичного стану людини, поверненню втраченого емоційного рівноваги. У цьому вся величезне неоціненне значення рекреаційного лісовикористання. Але він має і зворотний бік, саме наростаючий екологічну шкоду, яких завдає непідготовленим для відпочинку лісовим ландшафтам непідготовлений на відпочинок на природі человек.

Проблема в виділенні лісових територій у тому мірою використовуваних чи виділені на рекреації, у тому відповідної організації та благоустрої, у пошуках та створення додаткових рекреаційних ресурсов.

Формуванню і благоустрою регіональних систем відпочинку, туризму й лікування, охорони навколишнього середовища на рекреаційних територіях України і ведення лісового господарства за приміських зонах отдыха.

2. Природні умови ущелини «Ала-Арча «.

Ущелина Ада-Арча перебуває у центральної, найвищою частини Киргизького хребта. На заході межує з басейном р. Сокулук, Сході з басейном р. Аламедин, а південна кордон басейну Ала-Арчи відбувається за водораздельному гребеню Киргизького хребта, де є перевал АлаАрчинский (3900 м.н.ур.м.).

Природний парк «Ала-Арча «лежить у верхів'ях басейну р. Ала-Арча і територію однойменного ущелини від середньогір'я до вершин потужного Киргизького хребта з високими від 1600 до 4875 м.н.ур.м. гірськими вершинами.

2.1 Рельєф і местоположение.

Парк має типово гірський рельєф, з пикообразными вершинами, вузькими і глибокими ущелинами. Схили гір дуже круті, часто стрімкі, з численними осипами і скелями. Вищі точки як Ала-Арчинского басейну, а й усього Киргизького хребта: пік Семенова-Тянь-Шанского 4875 м.н.ур.моря. пік «Корона «4855 м.н.ур.моря. пік «Вільної Кореї «4740 м.н.ур.моря.

Характерною рисою території є тектонически обумовлена ступенчатость, утворює чотири ярусу. Після високогірного альпійського пояса (4800−3000 м.н.ур. моря), різко розчленованого рельєфу простирається середньогір'ї (3000−2000), з м’якими контурами потім — низкогорные (нижче 2000 м.н.ур.м) передгір'я на рыхлообломочных обнажениях, і, нарешті найнижчий рівень займає пласку низовину з культурними ландшафтами.

2.2 Климат.

Клімат району різкоконтинентальний, характеризується великий амплітудою коливання добових, місячних і річних температур повітря, нерівномірним кількістю випадаючих опадів, великим відмінностями в залежність від висоти місцевості, і навіть умов схилів різної орієнтації. У період з підйомом в гори на кожні 100 м. середньодобова температура повітря знижується на 0,71(З. У цей час у високогір'ї випадає трохи більше опадів /790 мм на рік/, ніж у середньогір'ї /640 мм на рік/. Максимум хмарності і опадів посідає квітень-травень місяці. Середньорічні температури повітря коливаються від 0,1(до 6,2(С залежно від висоти местности.

Зима в Ала-Арче холодна, але з сувора. Досить тривала зима /у нижній частині парку середньому сніговий покрив тримається 130 днів на рік, в верхньої - 216/. У зимові місяці сонячних днів тут більше, ніж у Чуйскої долині. Тривалість сонячного сяйва взимку коротка 3−4 години, в середньогір'ї значно тепліше, ніж у р. Бішкеку. Це майже ідеальної чистотою повітря і відсутність застійного воздуха.

На території ущелини Ала-Арча середня річна сума опадів становить 650 мм. Привертає увагу нерівномірне їх розподіл протягом вегетаційного періоду. Основне кількість випадає як дощу, і посідає весенне-раннелетний і осінні періоди. Особливо стрімкі і тривалі дощі спостерігаються у квітні й травні (Рис. 1.1).

Більшість яка випала вологи у період випаровується із поверхні схилів, але багато частка все-таки встигає просочитися на більш глибокі верстви грунту. Такий режим опадів створює сприятливі умови у розвиток эфемеровой растительности.

Весна в Ала-Арчу входить у кінці квітня, початку травня. Температура повітря на квітні коштує від 6,8(З до 10(З, а травні від 10,7(до 11,8(З. Найтепліші місяці в Ала-Арче — це липень і серпень. Температура повітря сягає днем + 18(З +20(З, вночі до + 15(З (Рис. 1,2).

Своїм досить прохолодним влітку у неповній середній частини парку й своїм гірським повітрям територія парку вигідно відрізняється від прилеглої посушливої і спекотною Чуйскої долини, де є основні населених пунктів республики.

[pic].

Рис. 1.1.

[pic].

Рис 1.2.

2.3 Гидрография.

У басейні Ала-Арча сніжна лінія на північних схилах опускається на висоти 3500−3700 м.н.ур.моря., залежно від експозиції склонов.

Найбільші льодовики — Адыгине, Ак-Сай, Топ-Карагай, Туюк, Голубина, Великий Ала-Арчинский — ставляться до долинному типу. Загалом у басейні Ала-Арчи понад 50 відсотків льодовиків. Більшість їх належать до типу висячих льодовиків порівняно найбільших до 1 км, завдовжки сповзаючих з крутих скельних гребенів і вершин, Яскравий приклад цього типу — льодовиковий купол на вершині Бокс /4240 м.н.ур.моря/, в урочищі Ак-Сай.

Останнім часом йде інтенсивне відступ всіх льодовиків. Льодовик Голубина останнім часом, приблизно за 40 років відступив понад 1 км, оголивши глибокий скельний каньйон Джинды-Суу. Літні бурхливі танення льодовиків і зливові опади нерідко становили причину для катастрофічних селей.

Вузькі долини р. Ала-Арча та її приток з крутими і стрімкими схилами прорізають всю територію парку й розчленовують в окремі ділянки. Джерелами харчування річок служать льодовики і снежники, а період і дощові опади. Це типові гірські річки /Топ-Карагай, р. Адыгине, р. АкСай, р. Ала-Арча/ і, попри відносно невелику глибину /0,4 — 0,6 м/ і ширину /3 — 5/ усі мають бурхливе протягом через великі ухилів русла /місцями до 70/.

Водний режим річок відрізняється нерівномірністю навіть упродовж діб. Так, при середньорічному витратах води р. Ала-Арча в 4,0−4,5 м/сек максимум може становити 50 м/сек при випадання опадів зливового характера.

Великих озер території парку майже немає, є лише невеликі водойми, освічені на моренах поблизу льодовиків, соціальній та місцях, де річки подпружены обвалами і осыпями.

Водосборная площа р. Ала-Арчи становить 270 кв. км, але заснована запаси вологи сконцентровано у льодовиках, снежниках, численних на вершинах хребтов.

2.4 Почвы.

Інтенсивність ерозійних процесів, розмаїття мікроклімату сприяє виняткової пістрявості грунтів — гірсько-лісові, горно-луговые, альпійські, каштанові грунту. Найпоширеніші типи грунтів /виділено Мамытовым А.М./:

1. Звичайні сероземы, присвячені області предгорного шлей фа Киргизького хребта в розквіті 650−1000 м. н. кр. моря.

2. Лугово-сероземные і сероземно-луговые грунту, формуються в результаті выклинивания підземних грунтових вод, на поверхню землі і називаються також «сазными ґрунтами ». Розрізняють сероземно-луговые і болотнолугові почвы.

3. Гірські світло-каштанові і темно-каштанові грунту; займають зону підгірських покатостей Кыргызского хребта в розквіті 1000−2000 м.н.ур.моря.

Рослинність полынно-типчаковая і полынно-злаковые фитоценозы.

4. Горно-луговые чорноземні грунту; залягають в розквіті 2000 — 2500 м.н.ур.моря. Характеризуються середньою потужністю, високої гумусированностью. Рослинність злаково-разнотравные луга.

5. Гірсько-лісові грунту арчово-еловых лісів; сформувалися в розквіті 2800 -3000 м. зв. кр. моря.

6. Горно-луговые субальпийские черноземовидные грунту з величезним переважанням шемюра і арчового стланика поширені висоті 2500−3000 м. н. кр. моря.

7. Горно-луговые дерново-полуторфяные альпійські грунту; перебувають у разом 3000−3500 м. н. кр. моря.

Зі збільшенням внести місцеположення над рівнем моря зменшується потужність ґрунтових горизонтов.

2.5 Растительность.

Богат і різноманітний рослинний світ гірського ущелини «Ала-Арча ». Наявність вертикальних кліматичних поясів, сильна розчленованість рельєфу місцевості і з цим зміни у микроклиматических і ґрунтових умовах — усе це скликало величезне розмаїтість рослинних ценозів. Тут росте більш 600 видів вищих растений.

При класифікації рослинності даного ущелини, враховуючи фитоценологический принцип, запропонований Алехиным В. В. Ильинским О.П., Шенниковым О. П., зазвичай враховуються ознаки різні самих фітоценозів, а також екологічні умови доминантов і субдоминантов. Нижче дається класифікаційна схема рослинності ущелини Ала-Арча.

1. Пустыни.

Нормуються в розквіті 1600−1650 м.н.ур. моря. Полинові з полину пізньої /Artemisia serotina/ /полинова група асоціацій /Artemisia serotina/, полынно-оcоковая — полин пізня — осока туркестанська /A.serotina-Carex turkestana/, полынно-костровая — полин пізня — вогнище покрівельний /Art.serotinaBromus tectorum/ полынно — борадачовая — полин поздняя-бородач кровоспинний /A.s. — Andropogon ischaemum/, полынно-ковыльная — полин пізняковила волосатик /A.s. — stipa capillata / і другие.

2. Степи.

Формуються на висотах 1600−2000 м.н.ур. моря.

Південні степу: борадачовники з бороданя кровоспинного: /Andropogon ischaemum/:

Борадачово-полынная група асоціацій — борадач кровоспинний — полин пізня. /A.ischaemum — Artmeisia serotina/;

Бородачово-эфемеровая /Anropogon ichaemum — эфемеры, эфемероиды/. Пырейники з пирію волосоносного /Аgropyzum trichoporum/;

Пырейно-разнотравная група асоціацій /A.trichoporumразнотравье/.

Північні степи:

Типчаковники з овсяницы бороздчатой /Festuca sulcata/:

Типчаковая група асоціацій /F. Valesiaca/,.

Типчаково-тонконоговая — типчак-тонконог стрункий /F. Valesiaca Koeleria gracilus/.

Типчаково-пырейно-разнотравная — типчак-пырей ползучий-разнотравье /F. Valesiaca — Agropyrum repens/.

Мятличники з мятлика расползающегося /Poa relaxa/:

Мятликово-разнотравная група асоціацій /Poa relaxa — разнотравье/.

3. Луги і сазы.

Высокотравные луга:

Ежовники з їжаки збірної /Dactulis glomerata/:

Ежовая група асоціацій /Dactulis glomerata/;

Ежово-мятликовая — їжака сборная-мятлик луговий /D.g. Poa pratensis/;

Ежово-разнотравная-/Dactulis glomerataразнотравье/.

Мятличники з мятлика лугового /Poa pratensis/:

Мятликово-лисохвостниковая група асоціацій — мятлик луговийлисохвіст луговий /Poa pratensis — Alopecurus pratensis/;

Мятликово-тимофеевковая — мятлик луговой-тимофеевка лугова /Poa pratensis — Phleum pratense/ та інші групи ассоциаций.

Субальпийские луга:

Формуються в розквіті 2500−3000 м.н.ур.моря.

Шемюрники з зопника горолюбивого/Phlomis oreophila/;

Шемюровая група асоціацій /Phlomis oreophila/;

Разнотравно-шемюрово-злаковая/разнотравье-Plomis oreophila — злаки/;

Шемюрово-манжетковая — зопник горолюбивый-манжетка отклоненноволосистая /P.O. — Alchimilla retropilosa/;

Шемюрово-бузульниковая — зопник горолюбивый-бузульник разнолистный / P.O. — Ligularia heterophylla/.

Геранники з герані скельній /Geranium saxatile/:

Гераниевая група асоціацій /Geranium saxatile/;

Гераниево-горцовая — герань скальная-горец гарний /G.S. — polygonum nitens/;

Гераниево-разнотравно-злаковая /Geranium saxatileразнотравье-злаки/.

Альпійські луга:

Нормуються на висотах понад 3000 м.н.ур.моря.

Осочники з осоки черноцветковой /Carex melanantha/.

Кобрезиевики з кобрезии волосистої /Cobresia capilliformis/.

Сазы зустрічаються як невеликих ділянок заболочених заплавних лук і подано формаціями осоки черноцветковой /Carex melanantha/.

4 Подушечники.

Дриадантовая група асоціації з дриадоцвета четырехтычиночного /Dryadanthe tetrandra/.

5 Кустарники.

Караганники з караганы Камилы-Шнейдера /Caragana camillisahneiokri/.

Розарії з троянди широкошипой /Rosa platyacantha/.

Вишерники з вишні тянь-шанской /Gerasus tianschanica/.

Таволжники з таволги зверобоелистной /Spirae hypericifolia/.

6 Арчовые стланники.

Арчовники з арчі туркестанської /juniperus turkestanica/.

7 Рослинні угруповання скель і осипів Рослинність скель верхнього й нижнього пояса.

8 Леса.

Там зупинимося докладніше. Ялинові леса:

Ельники-карагай з їли Шренка /Picea schrenkiana/, поширені висоті 1300−2500 м.н.ур.моря в урочищах Топ-Карагай, Карагай-Булак і Тепши, по заплаві річки Ак-Сай. На нижньої межі свого поширення контактують з луками та чагарниками, у верхньої межі - зі стелющимися формами арчи.

Деревне ярус складають наступні виды:

Ялина Шренка /Picea schrenkiana /.

Арча полушаровидная / juniperus semiglobasa/.

Горобина тянь-шаньская /Sorbus tianschanica/.

Береза туркестанська /Betula turkestanica/.

Іва тянь-шаньская /Salix tianschanica/.

15. Чагарниковий ярус представлен:

Жимолостю Кареліна /Loniceria karelini/.

Жимолостю татарської / Loniceria tatarica /.

Жимолостю мелколистной /Lonicera microphylla /.

Розою Альберта / Rosa alberti/.

Барбарисом разноножковым /Berberis heteropoda /.

Барбарисом цельнокрайним / Berberis intergerrima/.

Кизильником черноплодным /Cotoneaster melanocarpa/.

Трав’яний покрив образуют:

Буковица олиственная / Betonica foliosa /.

Цибулю многолистный /Allium polyhyllum /.

Незабудка запашна / Myosotis suaveolens/.

Дзвіночок збірний /Campanula glomerata/.

Недоторка мелкоцветковая /Impatiens parviflora/.

У межах ялинової формації виділяють такі групи асоціацій: а. Елово-рябиновая приурочена до крутим схилах північних і северосхідних експозицій. Підлісок представлений: горобиною тянь-шаньской /Sorbus tianschanica/, з чагарників зазвичай відзначені смородина Мейєра /Ribes meyri/, кизильник черноплодный /Cotoneaster melanocarpa/.

Трав’яний покрив утворюють: герань скельна /Geranium saxatile/, аконіт високий /aconitum excelsum/, лапчатка азіатська /Potentilla asiatica/и інші. б. Елово-кустарниковая має найбільшого поширення. Тут ялина виряджена її безліч 4−5. Підлісок складається з різноманітних видів чагарників: троянди Альберта /Rosa alberti/, жимолості татарської /Loniceria tatarica/, смородини Мейєра / Ribes meyri/ та інших видів. в. Елово-арчовая — приурочена до верхньої кордоні поширення ялинового лісу. Ялина трапляється вкрай рідко. У підліску панує становище займає арча туркестанська /Juniperus turkestanica /.

У трав’яному покрові плямами зустрічається смілка злаколистная /Silene graminifolia/, чину лугова /Lathyrus pratensis/, лапчатка азіатська /Potentilla asiatica /.

Арчовые леса:

Складаються з арчі полушаровидной /J. semiglobosa /. Вона зростає у вигляді дерев. І цей вид арчі навіть у суворих умовах так само форму стланика. Арчовники з арчі полушаровидной / J. semiglobosa / поширені висоті 2500 — 3000 м. н. кр. моря, на схилах близько джерел, по долин гірських річок. У цих лісах виділяють такі групи асоціацій: а. Арчово-кустарниковая — арча полушаровидная — барбарис цельнокрайнийтроянда широкошипая /J.s. berberisintergerrima — Rosa platyacantha/. Крім цих чагарників зустрічаються: жимолость дрібнолиста /Lonicera microphylla/, таволга зверобоелистная /Spiraea hypericifolia/.

Трав’яний покрив утворюють зопник горолюбивый, /Pholomis oreophila/, тимофеевка лугова /Phleum pratense/, овсяница бороздчатая /Festuca Valesiana/. б. Арчово-разнотравную — /Juniperus semiglobosa — різнотрав'я/. в. Арчово-флемисово-манжетковый ліс поширений в розквіті 2500−3000 м. зв. кр. моря. Арча зустрічається разрежено. Трав’яний покрив утворюють: живокость сплутана /Delphinium confusum /, манжетка отклоненноволосистая /Alghimilla retropilosa/, горець альпійський /Polygonum alpinum / і другие.

Листяні леса:

Поширені в розквіті від 1800−2100 м. зв. кр. моря. Не утворюють великих площ. Лесообразующей породою є береза туркестанська / Betula turkestanica/. Їй супроводжують види: верба илийская / Salix iliense/, арча полушаровидная / Juniperus semiglobosa /, троянда Альберта /Rosa alberty/. Цю формацію складають: а. Суто березові кайыники /Betula turkestanica /. Береза утворює густі зарості. З чагарників додаються троянда Альберта / Rosa alberty / кизильник черноплодный /Cotoneaster melanocarpa /. б. Березняки /кайыники/кустарниковые / Betula turkestanicaчагарники /. Чагарники представлені тут: жимолостю татарської / Loniceria tatarica /. трояндою Беггера /Rosa beggeriana/, трояндою Альберта / Rosa alberty /. в. Верболози з верби джунгарской /Salex sangirica/.

Поширені в розквіті 2000 м. зв. кр. моря, по поймам річок. Тут ростуть: верба остролистная / Salex acutifoila/, обліпиха крушиновая /Hippaphae rhamnoides /, троянда Беггера /Rosa begeeriana/, курчавка грушелистная /Atraphaxis purifolia/. Трав’янистий покрив утворюють: люцерна серповидная /Medicago falcata/, герань пряма /Geranium rectum/, конюшину білий /trifolium repens /, кортуза Бротеруса /Cortusa Brotheri/.

3. Історія створення і завдання природного парку «Ала-Арча «.

Кращою формою суміщення цілей і завдань охорони навколишнього середовища із регульованим рекреаційним використанням територій є організація мережі природних і національних парків. З огляду на це постановою урядів республіки до 1973 року проектного інституту «КЫРТЫЗПРОЕКТСТРОЙ «було доручено розпочати проектування першого Середню Азію природного парку. Місцем щодо його створення вибрали гірниче мальовниче ущелині «АлаАрча «/Пёстрый ялівець/ з унікальними природними ландшафтами, розташоване 30 кілометрів від столиці республіки міста Бішкек. Після закінчення основних проектних робіт та затвердження техніко-економічних обгрунтувань, в 1976 року постановою ЦК КП республіки та рекомендації Ради Міністрів республіки був організований природний парк площею 19,4 тис. га самостійна структурне підрозділ Держкомітету Киргизької РСР по лісовому хозяйству.

Екосистеми цього ущелини на момент організації були сильно змінені діяльністю чоловіки й зберегли майже первозданному вигляді. Елементи окультуреного ландшафту, такі як сельхозполя селища, повністю були відсутні. Живописний практично незайманий ландшафт парку, будучи еталоном природи середині, має особливе наукове значення. Разом з тим, територія цього гірського ущелини представляє велику народногосподарську цінність як водосборная площа по стабільному забезпечення питної води столиці республики.

Відповідно до «Положення про державному природному заповідному фонді про охороні визначних природних об'єктів Киргизької РСР », «Положення про державному природному парку Ала-Арча », на парк покладаються такі: — охорона природних об'єктів і унікальні пам’ятки природи; - контролю над дотриманням встановленого режиму; - збереження природних ландшафтів і окремих об'єктів природи за умов рекреаційного використання; - відтворення рідкісних і видів рослин та тварин; - проведення заходів щодо відновлення порушених господарської діяльністю природних комплексів, особливо лісової рослинності; - поліпшення умов тварин і звинувачують проростання рослин; - проведення наукових досліджень про з вивчення процесів, які протікають у природних співтовариствах за умов використання території у рекреаційних цілях; - проведення пізнавального туризму й альпінізму; - обслуговування відвідувачів; - пропаганда природоохранительных знань; - Аби вирішити з завдань для збереження природного комплексу, упорядкування відвідин і той господарську діяльність територія парку подразделена на зони, різні по функціональному значению.

Зона абсолютного спокою — охоплює територію парку від урочища ЧонБойрок, Кунтийбес, до урочища Карагай-Булак по правому борту річки Ала-Арча і південь від урочища Кадыр-Берды, Шалашман, Балах-ман до урочища Адыгине із лівого борту. Зона абсолютного спокоюце заповідна /резерват/, включає найбільш збережену від господарську діяльність територію природного комплексу. У заповідної зоні забороняються всі види господарської діяльності, зокрема і проведення биотехнических заходів, відвідання туристов.

Зона активної рекреації - становить 2,2 тыс. га загальної території парку, чи займає 5%.

Сюди входять територія долини річки Ала-Арча від неї північної кордону до урочища Топ-Карагай, і навіть спеціально розроблені туристичні маршрути: піші - по урочищу Чон-Бойрок, Ак-Сай, Адыгине і тільки кінний маршрут.

Ліс становить дві%, носить парковий розріджене характер. Лісистість зони рекреації 13,2%, а разом із захисної зоною 49%.

З 600 видів вищих рослин 70 видів становлять дерева і кустарники.

4. Туристичні маршрути природного парку Ала-Арчи.

Рік у рік збільшується рекреаційна навантаження лісу республіки. Відпочинок лісом у різних його формах нашого часу — явище саме собою зрозуміле більшість міського населення. Однак питання організації його з найменшою шкодою для яка у цих цілях лісової середовища досі вимагають рішень. Відомо, що упорядкування рекреаційних лісів підвищує ємність і її. На ділянках зі значними рекреаційними навантаженнями для максимального зниження негативних наслідків їх, крім лісогосподарських і биотехнических заходів у широких масштабах здійснюється комплексне благоустрій, яке не самоціллю, а насамперед із тим інструментом, вміле використання якого дозволяє спрямувати, й перерозподілити потоки відпочиваючих, рівномірно рассредоточивая їх за території чи частково концентруючи на найменш схильні до антропогенному впливу участках.

Для цього він в природному парку «Ала-Арча «розроблено туристичні маршрути: «Ак-Сай », «Адыгине », «Березова гай «/по урочищу Чон-Бойрок/, а від 1990;го р. з’явилася нову форму прогулянкового маршруту — науковопізнавальна тропа.

Маршрут «Ак-Сай «.

Туристичний маршрут «Ак-Сай «починається в розквіті 2200 м.н.ур.моря від Альптабору в поясі лісу. Основний лесообразующей породою тут є ялина Шренка /Picea Schrenkiana/. Далі стежка йде з західному схилу, закустаренному трояндами, кизильником, жимолостю та поступово входить у південний схил урочища Ак-Сай з лугостепной рослинністю. Піднімаючись все вище, стежка перетинає підальпійський луг і крізь струмок Ак-Сай входить у кам’янисті осипу і альпійські галявини північного схилу урочища з мальовничим Ак-Сайским водоспадом. Тут туристам передбачено відпочинок, оглядова майданчик, а стежка йде далі до льодовику — пік Вчителі /4527 м.н.ур.моря/. Така загальну характеристику маршрута.

З деревних порід у ялиновому лісі треба сказати горобину тяньшаньскую /Sorbus tianschanica/, березу тянь-шаньскую /Betula tianschanica/ і березу Сапожникова/ B. Saposhnicovi/, види розs — троянда Альберта /Rosa alberti/ троянда Беггера /R. Beggeriana/, і навіть арчу сибірську /Juniperus sibirica /.

Трав’яний покрив представлено основному видами среднегорных высокотравных лугов.

По виходу з лісу, стежка піднімається по західному схилу з чагарників тієї ж видів, що у підліску ялинників, але виключається з складу горобина тянь-шаньская і підключається таволга зверобоелистная /Spireae hypericifolia/. Трав’яний покрив тут різноманітний. З злаків тут мятлик луговий /Poa pratensis/, їжака збірна /Dactylis glomerata/, різнотрав'я надає барвистість аспектам. Навесні тут цвітуть гусячі луки — гусячий цибулю ніжний /Gagea tenera/, гусячий цибулю афганський /G. afganica/, пізніше первоцвіт холодний /Primula algida/. жовтець Альберта /Ranunculus alberti/. У травні, червні буйно цвітуть чагарники, надаючи аспекту білозелену забарвлення. Чагарники повиті ліаною з білими ніжними квітками — княжник сибирский/Atragene sibirica/. У цвітуть: дзвіночок збірний /Campanula glomerata/, кодонопсис клематисовидный /Codonopsis clematidida/, сныть гірська / Aegorodium alpestre/, водозбір Кареліна /Aqulegia Karelini/, подмаренник туркестанський / цибулю многолистный /Alluim polyhyllum/, цибулю синоблакитний, герань холмовая /A. caesium/, /Geranium collinum/, яснотка туркестанська /Laminum turkestanicum/.

Південно-західний схил, де йде продовження маршруту характеризується лугостепными представниками в травостое. З чагарників тут зустрінуться курильське чай мелколистный /Dusiphora parvifolia/, і навіть вище зазначені види троянд. Домінантами в травостое виступає овсяница бороздчатая /Festuca Valesiaca/ і полини естрагон /Artemisia dracunulus /, і навіть зустрічаються мятлик луговий /Poa pratensis /, зопник горолюбивый / Phlomis oreophyla/, волошка російський /Centaurea ruthenica /.

Схилами південної, південно-західної експозицій ущелині Ада-Арча і урочищі Ак-Сай зростає лікарський рослина хвойник хвощевой / Ephedra equisetina /. Це цінна сировина щоб одержати хлористо-водородной солі эфедрина.

Стежка, піднімаючись вгору, входить у південний схил. Далі стежка піде рівно схилом до р. Ак-Сай. Звідси відкривається мальовничий круговид: внизу р. Ак-Сай один із найбільш великих приток Ала-Арчи. Розділяючись у своїй руслі набагато рукавів, дуже бурхлива ріка. Не рідкісні тут сіли, чому долина р. Ала-Арча здаємося білої від винесення кам’яних брил і піску. Можливо, що те й послужило назві цього урочища — білий сай.

На протилежному боці, північному схилі урочища видно з стежки смерековий ліс, а далеко попереду видно весь майбутній до Ак-Сайского водоспаду путь.

Травостій південного схилу розріджене. Почвообразующими породами є кам’янисто щебенистые відкладення. Ґрунти каштанові. Далі за ходу стежки, дома старого випасу худоби лугостепь з домінуванням осоки туркестанської /Carex turkestanica/ з представниками бур’янистої рослинності - липучка мелкоплодная /Lappula microcarpa/ кінський щавель /Rumex confertus/. До того ж тут ростуть мытник Людвіга /Pedicularis ludwigii/ родиода линейнолистная /Rhodiola linearifalia/. Субальпийские і альпійські луки, по вертикальному профілю гір, ставляться горішнього поясу гір, куди далі веде тропа.

Підальпійський манжетковый луг з домінуванням в травостое манжетки отклоненоволосистой /Alchemilla retropilosa/, субдоминантом виступає зопник горолюбивый /Phlamis areophila/.

Берегами річки зростає верба тянь-шаньская /Salix tianschanica/, манжетка сибірська /Alchemilla Sibirica/ побачити камнеломку болотную/Saxifraga hirculus /. У Ак-Сайского водоспаду рослинність смарагдово-зелена. Рослинний покрив представлений красиво квітуючими рослинами горцом живородящим /Polygonum viviparum/, купальницей ліловій /Trollius lilacinus/ первоцвітом туркестанским /Primula turkestanica/ цибулею черно-пурпурным /Allium atrosanguineum/. Для рослинності альпійських лук, які входять у травостій звичні лапчатка двуцветковая /Patentilla Biffora/, родіола яскраво-червона /Rhodiola coccina/, лжеводосбор дернистый /Paraqulegia caespitoca /, відразу ж зустрічається едельвейс блідо-жовтий /Leontopodium ochroleucum/ і ромашник эдельвейсовидный /Piretrum leontopodium/.

На висоті 3300−3500 м, н.ур.моря. на маршруті зустрічаються подушечники дриадоцвета четырехтычиночного /Druadanthe tetrandra/, а й у гору межі поширення рослинності /3300−3800 м.н.ур.моря./ подушечники з моховидки дернистой.

Маршрут «Адыгине «.

Маршрут «Адыгине «починається в розквіті 2000 м.н.ур. моря. Бере своє початок в долині річки Ала-Арча із лівого борту. Тип рослинності арчовое рідколісся з видів арчі - арча сибірська/ Juniperus Sibirica /, арча туркестанська /J. turkestanica/, арча полушаровидная /J. Semiglobosa/. З чагарників тут поширені види барбарисубарбарис разноножковый /Berberis heteropoda/, барбарис цельнокрайний /B. integgerrima /.

Берегами річки зростає береза туркестанська /Betula turkestanica /, види верби — верба алатавская / Salix alatavica /, верба тянь-шаньская /P.S. tianschanica /, козина / P. S capsea /.

У квітня цвіте шафран алатавский / Crocus alatavicus /.Трохи пізніше цвітуть гусячі луки — гусячий цибулю ніжний / Gagea filiformis/, по берегів річки цвіте мать-и-мачеха /Tussiago farfora/. У травня цвіте первоцвіт холодний /Primula aluguida /, фіалка скельна /Viola rupestris/, жовтець Альберта /Ranunculus alberti/.

У літні місяці в травостое домінують злаки: їжака збірна /Dactulis glomerata/, мятлик луговий /Poa pratensis /, тимофеевка лугова /Phleum pratensis /.

З різнотрав'я цвітуть лапчатка многонадрезная /Potentilla tromscospica/, коруза туркестанська /Corusa terkestanica/, герань холмовая /Geranium collinum/.

Обминаючи долину річки, стежка йде круто вгору по південно-східному схилу Грунт тут щебениста. Домінантами є арча шаровидная /Juniperus semiglobasa /, арча ложноказацкая /J.pseudosabina/, арча козацька /J. sabina/. Травостій розріджене, тут можуть проростати специфічні види, приспособившиеся до екстремальних умов. Досить часто зустрічається мятлик расползающийся /Poa relaxa/, осока туркестанська /Carex turkestanica/, еремурус засмаглий /Eremurus fuscus /. Піднімаючись вгору стежка поступово перетворюється на хвойний ліс урочища Адыгине. Основний породою тут є ялина Шренка /Picea Schreciana/. Цей ліс слідство лісокультурних работ.

З чагарників тут зростає жимолость дрібнолиста /Lanicera microphulla/, смородина Мейєра /Rubes Meyeri/ кизильник черноплодный /Cotoneaster melanocarpa/. З трав’янистих рослин купальница алтайська /Trollius altaicus/, незабудка запашна /Myosotis sauveolens/, жовтець Альберта /Ranunculus alberti/, дзвіночок смердючий /Codonopsis clematida/.

По виходу з лісу, з його узліссі стежка перетинає луг з високих трав. Грунт тут гірський чорнозем. Основні види тут це борщівник розсічений /Heracleum dissectum/, акониты аконіт високий /Aconitum excelsum/ аконіт джунгарський /A. Sangoricum/, зопник горолюбивый /Phlomis areophila /.

З підйомом висоти, образ рослинності змінюється. Наступне рослинне співтовариство по дорозі маршруту — среднетравный підальпійський луг, з домінуванням в травостое сныти альпійської /Aegopodium alpestre/, манжетки отклоненоволосистой /Alchemilla retropilosa/. Звичайні для співтовариства горець гарний / Poligonum nitens/, горець живородящий / P. Viviparum /, вітрогонка випростана / Anemona protracta /.

Далі стежка спускається вниз по крутого схилу до струмка Тез-Тёр. З чагарників тут — жимолость щетиниста /Loniceria hispiola/. троянда Альберта /Rosa alberti/. Берегами зростає звездчатка злачная /Stellaria graminca/, первоцвіт туркестанський /Primula turkestanica/.

Маршрут наближається до кінця, перетинаючи південний схил урочища Адыгине. Ґрунти тут каменисто-щебнистые. Тип рослинності степовій, з чагарниками таволга зверобоелистная /Spireae hupericifolia/, тут зустрічається стланниковая форма арчі козацької /Juniperus sabina/. Травостій виряджений. Домінують полин сантолинолистная /Artemicia santolinifolia/, зизифора пахучковидная / Ziziphora clinopodioides/.

Стежка маршруту входить у рівну галявину субальпійського, сыроватого від витоків гірських струмків луки. По більш вологим місцях безліч осоки узкоплодной /Carex stenocarpa/ ломикаменю болотного /Saxifraga hirculus /, з більш сухим місцях зростає манжетка откдоненноволосистая /Alchemilla zetropilosa /, цибулю многолистный /Allium polyphyllum/, горець живорородящий /Polygonum viviparum/ та інші растения.

Маршрут «Мурат «.

Маршрут «Мурат », протяжністю 2,5 км прокладено по західному схилу ущелини Ала-Арча, на абсолютної висоті 2150 м. зв. кр. моря, у верхньої кордону середнього пояса гір, на початку пояса лісу. Початок маршруту проходить схилом південно-західної експозиції. Ґрунти тут каменисто-щебнистые, мелкоземистые. Тип рослинності лугостепной. Домінантами є полин естрагон /Artemisia dracunculus/ полин сантолинолистная /A. santolinifolia/, субдоминанты — типчак, овсяница бороздчатая /Festuca Valesiaca/, пирій /Elitrigea repens/.

У травостое звичні зизифора пахучковидная /Ziziphora clinopodioidies/, еремурус засмаглий /Eremurus fuscus/, горноколосник хороший і інші. З деревних порід треба сказати види арчі - арча полушаровидная /Juniperus semiglobosa/, арча туркестанська /J. turkestanica /, арча сибірська /J. Sibirica/.

Також зустрічаються тут: таволга зверобоелистная /Spireae huericifolia/, троянда Альберта/Rosa Alberti/.

Наступним рослинним співтовариством, зустрінутим по дорозі є разностравно-злаковый луг з високих трав середнього пояса.

Співтовариство закустарено видами кизильника черноплодного / Catoneaster melanocarpa/, жимолості мелколистной /Loniceria mueophylla / арчі ложноказацкой / Juniperus pseudosabina/. Чагарники з арчой займають перший ярус, другий ярус складається з їжаки збірної /Dactulis glomerata/, аконіту джунгарского /Aconitum soongorim/, ревня Виттрока /Rheum wittrockii/, зопника горолюбивого /Phlomis oreophila/, купальницы алтайської /Trallius altaicus /, бузульника крупнолистного.

Стежка входить у плато, від якого відкривається барвиста панорама долини річки Ала-Арча, вдалині зі Сходу на південь видно гряди білосніжних вершин ледников.

Рослинність цієї маленької частини маршруту досить строката. Це старе місце стоянки худоби і те що у гірської рослинності знижений темп відновлення, такі місця ще протягом тривалого часу відновлюватися. У нижнього краю цього плата рослинність остепненного субальпійського луки. Травостій 10−20 див заввишки, але досить зімкнутий. Домінантами є манжетка отклоненноволосистая /Alchemilla retropilosa / овсяница бороздчатая /Festuca Valesiaca/, осока туркестанська /Carex turkestanica /. У цвітуть: гусячий цибулю ніжний /Gagen tenora/, тюльпан волосистотычиночный, /Tulipa dasystemon/. У травні - жовтець Альберта /Ranunculus alberni/, простріл колокольчатый /Pulsatila campanella/, у червні додається у невеликому кількості бузковий тон зопника горолюбивого /Phlamis oreophila/. Вже липні більшість рослин обсеменилась, підсохла, Аспект буруватий, зеленуватий. У нижнього краю описуваної частини маршруту, на плато, у липні де-не-де ще зеленіють вегетативні частини кінського щавлю /Rumex confertus/. Це звичайні супутники місць стоянок скота.

Стежка йде спуск схилом північно-західній експозиції. Поступово переходить на північний слон. Тут спостерігається чагарниковий тип рослинності з арчой. Під час стежки зустрічається арча полушаровидная /Juniperus semiglobosa/, арчовые стланики арчі сибірської /J. sibirica/ і арчі ложно-казацкой /J. pseudosabina/, види троянди — троянда Альберта /Rosa alberti/, і троянда колючейшая /Rosa spinosissima/. Чагарники північних схилів урочища досить високі близько двох м. Повиті диадой — княжник сибірський /Atragene sibirica/. Стежка маршруту перетинає струмок Мурат, по березі якого зростає барбарис разноножковый /Berberis heterapada/, смородина Мейєра /Ribes Meyeri/. Іва алатавская /Salix alatavicas /, верба тянь-шаньская /P.S. tianschanica/, бересклет Семенова /Enonymus Semenovi/. Усі частини бересклета ядовиты.

Маршрут «Березова гай «.

Туристичний маршрут «Березова гай «розташований по правим берегом річки Ала-Арча, на абсолютної висоті 1685 м.н.ур.моря. Своє початок стежка маршруту бере від мосту через річку, перетинає долину річки з пойменным лугом. Тип рослинності в долині луговий. Домінує в травостое лугові злаки: їжака збірна /Dactulis glomerata/, тимофеевка лугова /Phleum pratensis/, мітлиця біла /Agrastis alba/, та якщо з різнотрав'я — жовтець багатоквітковий / Ranunculus polyphlanthemus/, герань холмовая /Geranium collinum/, герань пряма /G. rectum /. По беретам зростає обліпиха крушиновая /Hippophaё rhamoides/, верба алатавская / Salex alatavicas/. Стежка піднімається вгору по західному схилу. Грунт тут каменисто-щебнистая, тип рослинності - лугостепной. Домінує овсяница бороздчатая /Festuca Valesiaca/, полин тянь-шаньская /Artemisila tianschanica/. З різнотрав'я звичні - лапчатка східна /Potentilla jrientalis/, зизифрра пахучковидная /Ziziphora clinopodiodes/, звіробій продірявлений / Hupericum perporatum/, горноколосник гарний /Eremostachys speciasa/, деревій щетинистий /Achillea setacea/. Стежка входить у «галявину національних ігор ». Тут у травостое домінує пирій /Elitrigea repens/, їжака збірна /Dactylis glomerata /, мітлиця біла /agrostis alba /.

Навесні цвітуть; шафран алатавский /Crocus alatavicus/, гусячий цибулю ніжний /Gagea teneza/, Ближче східного краю галявини зростає отруйне рослина аконіт джунгарський /Aconitum soongoricum/.

Стежка перетинає галявину і далі знову вгору по західному схилу. Він досить закустарен таволгою зверобоелистной / Spireae hypericifolium/, арчой полушаровидной /Juniperus Semiglobasa/, трояндою Альберта /Rosa alberti/. З трав’янистих рослин — полин сантолистная / Artemisia santolinifolia/, материнка звичайна /Origanum Vulgare/, мытник Ольги /Pedicularis Olgae/, тюльпан Зінаїди /Tulipa Zenaidae/, пион середній / Paeonia intermedia/.

Під час маршруту зустрінеться охоронюваний вид растения-иридодиктиум Колпаковского /Iridodictium Kolpacovsciana/.

Стежка входить у схил північної експозиції. Тут перед входом в березовий гай розташована оглядовий майданчик туристам. Березова гай — слідство лісокультурних робіт. Основний лесооразующей породою є береза бородавчатая /Betula Verricosa /. Тут також зустрічається горобина тянь-шаньская /Sarbus tianschanica/, арча сибірська /Juniperus sibirica / арча полушаровидная /J. semiglobasa/, арча туркестанська /J. turkestanica/. У травостое бере участь їжака збірна / Dactylis glomerata/, тимофеевка лугова /Pheum pratensis/, чину Гмелина /Lathyrus gmelini/, горець джунгарський /Polygonum Sangoricum/, і навіть тут зростає дуже отруйне рослина, що викликає сильніше опіки на шкірі - ясенец узколистный /Dictamnus angustifolium /. Далі, стежка йде до струмка. Берегами якого ростуть: м’ята лісова /Mentha silvestris/, манжетка сибірська /Alchimilla sibirica/, звездчатка злачная /Stellaria gramined/, мать-и-мачеха звичайна /Tussilago farfara/, подорожник великий /Plantago maior/. Повернення туристів проходить знову через березовий рощу.

5. Зміна лісових біогеоценозів під влянием рекреаційних нагрузок.

У робочі дні городянин до 20 годин проводить під дахом, розвивається потяг до заміському відпочинку. У зв’язку з цим у недільні і святкові дні різко зростає потік населення, хоче відпочити на природі. У той час рекреаційна навантаження лісу збільшується. Рекреаційна діяльність людини тягне у себе як вытаптывание і механічне ушкодження, вона впливає попри всі процеси, які відбуваються рослин. При вытаптывании сповільнюється фотосинтез, придушується транспирация, подих, рослина загалом угнетается.

Різна ступінь здібності лісового біогеоценозу витримувати навантаження окреслюється ступінь їх антропотолерантности. До основним показниками ступеня дигрессии у лісах, що використовуються відпочинку можна віднести порушення десною підстилки і ущільнення верхніх горизонтів грунту. Під час прогулянок лісом збивається листовий і хвойний спад, і потім здувається вітром в канавки і улоговинки, де утворює пухкі повільно разлагающиеся скупчення, легко уносимые потоками води при весняному танення снігу. Територія ж насаджень позбавляється щорічного спаду. Що Залишилося неприкритої лісова підстилка швидко руйнується. Частина її втаптывается і вимивається в нижележащие горизонти грунту, основна ж маса змивається у час сильних дощів з ущільненої і позбавленої покриву поверхні. Це викликає збіднення грунту основними елементами харчування. Ущільнені верхні горизонти мають малої водоі воздухопроницаемостью, наслідком чого стане у себе порушення біологічну активність грунту, погіршення зростання дерев. Різко знижується радіальний приріст, починаються изреживание і всихання кроны.

Під впливом рекреаційних навантажень грунт спочатку ущільнюється до глибини 10 див, а за більш інтенсивному вытаптывании і по 30 см.

Через війну надмірного відвідин ялинового лісу у урочищі Ак-Сай, відбувається вытаптывание грунтового покрову, але це тягне зміну фізичних властивостей грунту, призводить до підняття сисних коренів дерев, до її поверхні. Результатом цього є иссушение верхнього шару, ушкодження і захворювання коренів і побегов.

Градиентный ряд зміни екологічної системи поділяють на стадії. Найбільш зручна п’яти стадийная схема рекреаційної дигрессии: У процесі обстеження ділянок ступінь дигрессии можна виявити експресметодом за ознаками, зміну яких встановлюється визуально:

1 стадія — підстилка ненарушенная, пружна під ногами. Надпочвенный покрив живої, полягає лише з лісових видів рослин, тропиночная мережу отсутствует;

2 стадія — у складі покриву з’являються лугові і сміттєві види, намітилися стежки, але займає трохи більше 5% площади;

3 стадія — покрив типовий для даних умов зберігся площею 50- 60%, решту — угруповання лугово-лесных, бур’янистих видів. Потужність підстилки значно зменшено, стежки становлять 10−15% всієї площади;

4 стадія — олуговелость характеризується для більшої площі, іншу частину складають стежки і витоптані площі -20%, екосистема набуває своєрідну структуру, яка полягає у чергуванні куртин подроста і підліска, обмежених полянами і стежками. На галявинах повністю зруйнована підстилка; підріст, підлісок й лісові види зберігаються тільки під захистом куртин;

5 стадія — витоптана площа, цілком позбавлена підстилки, рослинності, займає 60−80% території, іншій переважають сміттєві й отруйні види, рослинність фрагментарная;

4 і п’яти стадії даної схеми перебувають поза кордоном стійкості екосистеми /здатність її до щодо швидкому самовідновлення утрачена/.

З метою запобігти дигрессии рослинності природного парку «АлаАрча «необхідно дотримуватися допустимі норми рекреаційних навантажень, наприклад, для ялинового лісу вони повинні перевищувати 7−9 людей щодня на 1 гектар лісу, фактично ж у окремі дні навантаження становить 25−30 людина, що у 3−4 разу перевищує допустиму норму компонентів і комплексної продуктивності лісу при вплив масового повсякденного відпочинку, туризму й екскурсій, що з відмінностями в рекреаційних заняттях, характерних дм того йди іншого виду відпочинку. Попри такі відмінності, загальним для переліченого виду відпочинку і те, що з тієї чи тієї інший спричиненої ними навантаженні відбувається погіршення якісного стану насаджень, зниження деревної і побічної продуктивності і отже зниження санітарно-гігієнічних, водо-охранных та інших захисних властивостей лісу. Спільним є і те, що з сформованих уже багато років /10 і більше/ рекреаційних навантажень певних у тому чи іншого виду відпочинку і обумовлених утилітарними і психоэмоциональными вимогами відпочиваючих, процеси руйнації лісових насаджень компенсуються відновленими й у слідстві цього спостерігається вище відзначений процесс.

Для визначення рекреаційних навантажень закладають пробні майданчики, керуючись такими умовами / див. табл./.

Таблиця. |Вигляд відпочинку |Місце закладання пробних площ | |Масовий повседневный|Участки лісу навколо пикниковых стоянок, | | |спортивносмотровых майданчиків. | |Туризм |Ділянки лісу навколо стоянок туристів. | |Екскурсії |Ділянки лісу у місцях короткочасного відпочинку | | |екскурсантів. |.

На закладених пробних площах визначають площі витоптаних і змінених ділянках поверхні грунту за такими категориям:

1. Слабко змінена поверхность.

/видовий склад надпочвенного покриву уражає неизмененных рекреацією ділянок, його безліч снижено на 10−20%, підстилка ущільнена і лише частково порушувала, а потужність її знижена на 10−30%/;

2. Посередньо змінена поверхность.

/слабко виражені стежки і ділянки із дуже на 40% і більше вытаптанным надпочвенным покровом з величезним переважанням почвенно-корневых видів рослин, у стійких до вытаптыванию і ущільнення грунту, лісова підстилка сильно ущільнена, її потужність знижена на 40%;

3. Дуже змінена поверхность.

/стежки і ділянки з цілком вытаптанным надпочвенный покровом і подстилкой/.

4. Кострища.

5. Ділянки захаращені мусором.

У природному парку «Ала-Арча «для контролю над рослинністю в умовах рекреації було закладено 2 пробні майданчики в поясі ялинового лісу на висоті 2100 м.н.ур.моря.

Постійна пробна майданчик № 1/ППП № 1/ закладена у 7 кілометрів від стоянки автобуса, яка перебуває правому березі річки Ала-Арча. Розмір ППП № 1 10×10 м. Рельєф рівний, грунт горно-луговая, кам’яниста. Основна деревообразующая порода ялина Шренка.

З трав’янистих рослин — осока туркестанська /Carex turkestanica/, астрагал альпійський /Astragaus alpinus/, деревій щетинистий /Achillea setaceae/, фіалка скельна /Viola rupestrias/, кульбаба лікарський /Taraxacum officinale/ горець джунгарський /Polygonum Songozicum/, цибулю блакитний /Allium Coeruleum/ та інші. У середньому висота травостою 25−35 см.

Постійна пробна майданчик № 2 /ППП .№ 2/ закладено з боку від дороги при в'їзді на стоянку автобусів, у тому поясі, самі грунту, але з структурі ущільнені і немає інший вигляд має рослинність, оскільки ППП № 2 схильна до інтенсивним навантажень. Туристи, відійшовши від автобуса, направляють у бік альптабору, перетинаючи ППП № 2. Висота травостою 10- 15 див. Травостій изреженный, домінують — овсяница бороздчатая /Fectuca valasiaca/, осока туркестанська /Carex turkectanica/. Багато малих акціонерів та бур’янистих видів: вероніка весняна /Veronica verna/, крупка перелесковая /Draba nemorasa/. кульбаба лікарський /Taraxacum officinale/.

Не виключено що ялинові лісу менш стійкі до механічним ушкодженням і вытаптыванию, оскільки рекреаційна, навантаження у тих лісах триває і зимой.

6. Основні види рослин, можна зустріти біля природного парка.

" Ала-Арча " .

Дуже різноманітний рослинний світ природного парку «Ала-Арча ». У природному парку росте більш 600 видів растений.

1) Ялина Шренка, Тянь-Шаньская — дерево заввишки 40 м. Поширена на крутосхилах гір 1000−3500 м.н.ур.моря. У ущелині «Ала-Арча «у природній вигляді є у урочищі Ак-Сай, Карагай-Балак.

2) Модрина Сибірська — дерево заввишки 40 м. Зустрічається лише у посадках.

3) Сосна звичайна — дерево заввишки 40 м. Зустрічається у насадженнях буферної зоны.

4) Арча Сибірська — дводомний чагарник до 1 м. заввишки. Зростає в розквіті 1800 м.н.ур.моря, можна порушувати і выше.

5) Арча Туркестанська (урюк) — чагарник заввишки 2 м. Дерево достигает.

30 м. Зустрічається Арча Ложноказацкая, Арча Полушаровидная, Арча казацкая.

6) Береза Бородавчатая, Туркестанська, Тянь-Шаньская, Сапожникова.

7) Іва Алатавская, Тянь-Шаньская, Козяча. Поширені схилами гір, по поймам рек.

8) Тополя Лавролистный — дерево 10−20 м. з широкою кроной.

Поширений по поймам рек.

9) Смородіна Мейєра (кущ 2 м висоти), смородина чорна (кущ до 125 див) — зростає по поймам річок в урочищах Мурат.

10) Бересклет Семенова (чагарник до 1,5м) — зростає по північним схилах урочищ.

11) Таволга зверобоелистная (чагарник до 150 див, сильно ветвистый).

Поширена в заростях чагарників, серед арчевников з гірських склонам.

12) Глід Джунгарський — дерево невеличке, з широкою кроною, без колючок. Зростає в урочищі Кунтийбес, по заплаві рек.

13) Горобина Тянь-шаньская — дерево 3−5 м. Поширена в підліску, серед кустарников.

14) Вишня Тянь-Шанская — чагарник заввишки 0,5−2м. Зустрічається в урочищі Мурат, Чон-Бойрок.

15) Ожина сиза — чагарник до 100 див. Поширена на берегах рек.

16) Кизильник — чагарник 1,5 — 2 м.

17) Суниця лісова. Поширена в лісовому поясі, в ялинових лісах на полянах.

18) Барбарис довгастий — чагарник до 2,5 м. Поширений в урочищі Карагай-Булак.

19) Дзвіночок збірний — поширений до субальпійського пояса.

20) півонія середній — поширений у ялинових лесах.

21) недоторка мелкоцветная — однорічна растение.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Національний державний парк «Ала-Арча «щорічно відвідують понад 30 тис. туристів, що у кілька разів допустимі рекреаційні навантаження. Вже тепер у багатьох ділянках виражена явна дигрессия рослинного покриву. Через війну надмірного відвідин ялинового лісу в урочищі Ак-Сай відбувається вытаптывание рослинного й грунтового покрову, появи досить великих ділянок оголеної грунту, ущільнення грунту, яке несприятливо діє кореневу систему і режим вологості грунту, знижується її водоі воздухопроницательность, що веде спричиняє порушення біологічну активність грунту, погіршення зростання дерев, зниження приросту і усихання кроны.

Усе це ставить перед необхідністю попередити надалі проведення перерегулируемого відвідин природного парку величезним кількістю туристів, перевищує в 3−4 разу доступні рекреаційні навантаження. Оптимальною нормою рекреаційних навантажень по проведеним дослідженням би мало бути 7−9 людей щодня на 1 гектар.

ЛИТЕРАТУРA.

1. Анцукевич О. Н. Рекреационному використанню — економічну основу. ", Лісове хозяйство, ж. № 6, 1982 г.

2. Бех І.А. Про організацію рекреаційного використання лісів., Лісове господарство, ж. № 5, 1985 г.

3. Воробйов Р. Державний природний парк «Ала-Арча », Фрунзе,.

Киргизстан, 1980 г.

4. Михайлов О. М. Рекреаційне використання у СРСР, М., 1985 г.

5. Шарашова О. М. та інших. Екологічні дослідження, у природному парке.

" Ала-Арча ", Фрунзе, 1981 г.

6. Тимчасова методику визначення навантажень на природні комплекси з організацією туризму, відпочинку і екскурсії, М., 1987 г.

7. Атлас Кыргызской Республіки, М., 1987 г.

8. Крестьяшина Л. В., Воостановление деградованих насаджень в рекреаційних лісах, ж. Лісове господарство, № 5, 1985 г.

9. Косова Л. И., Трещевский Ю.І., Користування лісом з метою рекреації, ж. Лісове господарство, № 5, 1985 г.

10. Муравйова І.П., Оцінка рекреаційних властивостей лісопаркових територій, М., 1987 г.