Традиции фольклору і давньоруської літератури в повісті М. З. Лєскова «Зачарований мандрівник»

Традиции фольклору і давньоруської літератури в повісті М. З. Лєскова «Зачарований мандрівник».

«Зачарований мандрівник» — одне з найбільших творів М. З; Лєскова, створюють типового героя письменника, справді російського людини. Інтерес Вільгельма до національному характеру визначається світоглядом Лєскова. Суть авторських роздумів — пошук розвитку Росії, який спирався на російські культурні і моральні цінності, коренившиеся у затінках народної життя. Рух особистості, яка уособлювала простий російський народ, втілюється в знаменному заголовку повісті — «Зачарований мандрівник». Такий позицією зумовлено постійне звернення Лєскова до досвіду фольклору і давньоруської литературы.

Сопоставление «Зачарованого мандрівника» з канонічним житієм підводить до думки, що мимоволі письменник з «точністю до навпаки» відтворює основні риси цього жанру, що дозволяє казати про повісті як про антижитии. Житіє розповідає про людину, достигшем ідеалу святості, розповідає про випробування і спокусах, подоланих героєм шляху до Богу. З дитинства житійний герой знає про мету життя. З цією пов’язано якесь бачення, що підтверджує його обраність. Начебто аналогічні явища відбуваються і із паном Северьянычем — він молитовний і обіцяний син. Привид вбитого їм ченця каже, шлях героя лежать у монастир. Але на відміну від традиційних, житійних героїв Флягин хоче покращити своє долю, свідомо від визначеною йому дороги. Флягин не святої, а монастир не останнє місце його мандрівки. Народжений він був у звичайній селянській сім'ї. Однак під впливом обставин постійно робив серйозні злочину, хоча у глибині душі не хотів цього, зневажав і картав себе за гріхи: вбивство безневинної ченця, жінки, що він любив. Сюжет «Зачарованого мандрівника» — це розповідь Флягина про своє життя і долю. У цьому вся також порушено житійний закон, не який передбачав розповісти про собі. Флягин може проявити несвідому жорстокість, виявляється здатним на вбивство, злодійство, обман, тим щонайменше він втілює письменницьке уявлення про праведничестве. Для Миколи Степановича Лєскова праведник той, хто, долаючи свої недоліки, прагне підпорядкувати життя служінню людям. Праведники — «маленькі великі люди», безпристрасні і безкорисливі, борються за справедливість, помиляються, але котрі долають свої помилки. Лєсков малює не небесне бачення, не образ, а обличчя. Автор, не ідеалізуючи героя і спрощуючи його, створює цілісний, але суперечливий характер. Іван Северьяныч то, можливо дико жорстоким, неприборканим у кипучих пристрастях. Але основа його велетенської натури — в добрих, рыцарски безкорисливих справах заради інших у самовідданих подвиги, у спроможності справитися з будь-яким справою. Простодушність й людяність, почуття і любов до батьківщині — такі чудові риси лесковского странника.

Важным для розуміння письменницького задуму є подорож, мандрівка в якості основи сюжету. У давньоруської літературі слово «шлях» припускало по крайнього заходу два значення, які умовно можна як географічне і моральне. Географічне — це пізнання світу, поглядів на ньому. Моральне значення передбачає самопізнання і самовдосконалення, його підсумок — внутрішнє перетворення. Саме такими А. Нікітін, що вирушав по торговим справам, познакомившийся з іншого вірою, як розширив свій кругозір, а й пробувала себе. І це те що двох цілей подорожі ми знаходимо й у мандрівках Івана Флягина, тому, що відбувається за європейської Росії від чорноземних степів російського півдня до Ладоги і Нижнього Новгорода, від столиць до Кавказу та астраханських солончакових пустель, тому, що чи діє у самої строкатої національно-етнічній середовищі: зустрічає символічну масштабність. Він мислиться уособленням нації. Іван Флягин ваблений просторами батьківщини якимись владними силами, які повідомляють драматизм його долі. Але, з з іншого боку, герою властива допитливість самопізнання. Він якось замислюється, чому його життя таке, а чи не інакше. Поневірянь Флягина, як та її попередників в давньоруської літературі, з’явилися пошуком щастя виходом із важких життєвих ситуаций.

Есть в «Очарованном мандрівнику» риси, які споріднюють повість з літописом, — це пов’язано з особливостями оповідної манери. Оповідач тут перетворюється на хронікера, викладає події послідовно, як літописець, під певним кутом зору, хоча її мови і несуть він яскравий відбиток особистості оповідача, було неприйнятно у літописі. Створюючи головний герой повісті, Лєсков вбачав у ньому російського богатиря. Разом із першого ж миті знайомства викликає в рассказчика-автора асоціації з Іллею Муромцем. Біографія його вмістило й подолання першого степового богатиря, і приборкання дикого коня-«людоеда», і ратні подвиги, і порятунок близьких до нього взагалі чужих покупців, безліч хрещення кочівників, і боротьбу з вдаваними і воплотившимися в низькі душі «бісами». А він переживає спокуси чарами земної краси. І всі страждає від усвідомлення власного недосконалості, і всі йде «від однієї стражбы до інший», не згинаючись і подламываясь, йде назустріч подвигу, здатному гідно увінчати його яскраве життя. Структура «Зачарованого мандрівника», де пригоди з жестокостями, убивствами йдуть одне одним, нагадує сюжетне побудова билин. Билинний герой, як відомо, має незвичайний силою. Створюючи образ Флягина, Лєсков також використовує гіперболу, описуючи можливості Івана Северьяныча. Вона має і силою, і витривалістю (епізод життя в татар, «суперечка» з татарином), і винахідливістю (ця риса зближує його з героєм билини Новгородського циклу — Садко). Воїнська доблесть, необхідна багатирю, проявилася під час служіння Івана Северьяныча в армії. Йому у змозі виявилися самі нездійсненні операції. Сила ж міститься у його органічної зв’язки України із живої національної стихією, з землею і його природою, з її людьми та традиціями, які у далеке минуле. Таким чином, повість «Зачарований мандрівник» написана у найкращих традиціях фольклору і давньоруської літератури. Лєсков творчо наближається до переосмислення досвіду, накопиченого літературою. Це дозволяє створити суперечливий, але прекрасний характер простодушного богатиря, надзвичайно чуйного до красоте.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.