Налогообложение в Україні (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ.

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

ЦЕНТР ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ.

ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

Випускна робота.

на тему:

Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах.

Виконавець:

ІРПІНЬ 2000.

План.

1. Вступ.

2. Система оподаткування та податкова політика в сучасних умовах:

. Головна позначка податкової системи винна полягати в забезпеченню надходжень податків у бюджет.

. Податкова система винна бути нейтральною.

. Необхідність розширення податкової бази.

. Податкова система має не може бути дискримінаційною стосовно одних платників податків й надавати переваги іншим.

. Податкова система винна бути прогресивною.

. Податкова система винна сприяти інвестиціям, економічному розвитку, конкурентноздатності й працездатності.

. Податкова система в Україні винна бути стабільною й прогресивною.

. Різні податкові закони повинні бути взаємопогодженими.

. Податкова система винна бути по можливості более простою й зрозумілою.

. Адміністрування податкової системи повинне бути справедливим й чесним.

3. Висновок.

Література.

Вступ.

Протягом останніх років у сфері податкової реформи в Україні відбулося багато позитивних зрушень. Деякі із прийнятих Верховною Радою України законів, постанов Кабінету міністрів України й нормативних актів Державної податкової адміністрації України із питань оподатковування сприяли створенню ефективної податкової системи в Україні. Наступним кроком у напрямі створення такої системи може статі прийняття ретельно розробленого Податкового кодексу. Зараз на розгляді у Верховній раді України знаходиться проект Податкового кодексу, підготовлений урядом, разом з трьома іншими проектами кодексів, запропонованими депутатами Верховної Заради України. Колі Верховна Рада України якщо визначатися із тім, над яким з запропонованих проектів Кодексу продовжувати роботу, то це необхідно робити в контексті подальшого проведення податкової реформи й розвитку ефективної податкової системи.

Система оподаткування та податкова політика в сучасних умовах.

Головна позначка податкової системи винна полягати в забезпеченню надходжень податків у бюджет.

Податкова система може матір значний вплив на діяльність й поводження платників податків. Унаслідок цого часто пропонують використовувати податкову систему для забезпечення визначеного бажаного поводження суб «єктів оподатковування, хоча така ціль не має нічого загального із забезпеченням надходжень у бюджет. Так, наприклад, якщо є бажання захистити від конкуренції вітчизняні підприємства окремого сектора економіки, то можна підвищити податки на підприємства — конкуренти чи на продукцію таких підприємств. При цьому очікується (й в більшості випадків таке чекання виправдується). що введення более високих податків на конкурентів й їхню продукцію примусить останніх установлювати такі ціни на власну продукцію, що якщо вище ціна на продукцію місцевих підприємств, що захищаються за допомогою проведення податкової політики. Однак внаслідок такого підходу населення якщо змушено купувати товари по более високих цінах, чим це було б б при умовах вільної конкуренції. При цьому різниця між цінами на товари при умовах «податкового захисту» й цінами, що малі бі місце при вільній конкуренції, й є фактично новим податком, що змушено сплачувати населення для захисту від конкуренції місцевих виробників, Подібна практика є недоречною, оскільки при цьому податкова система використовується для досягнення цілей, зовсім її не властивих, й бо при цьому «захищеним» місцевим галузям фактично надаються субсидії за рахунок громадян й без відома останніх.

Також може виникнути бажання непросто захищати визначені сектори економіки, а, наприклад, стимулювати виробництво визначених товарів чи продукції, Наприклад, якщо стимулюється виробництво верстатів, то кожному підприємству, що робить верстати, будуть наданіі визначені податкові привілеї. Звичайно, це може заохотити деякі підприємства переключитися на виробництво верстатів. Однак Яка якщо ціна подібного стимулювання? Якщо припустити існування збалансованого бюджету, то тих надходження, що повинні були б сплатити виробники верстатів, може забезпечити хтось інший, тобто інші платники податків будуть змушені сплачувати до бюджету понад. При цьому усі інші платники податків фактично будуть змушені надавати субсидії виробникам верстатів незалежно від того, хочуть смердоті це робити, чи ні.

Якщо держава прагне стимулювати інвестиції, то цієї мети можна досягти шляхом оподатковування споживання й надання податкових пільг інвесторам. При цьому грошові кошти, що витрачаються платниками податків, скажемо, на власні нестатки, можна було б б оподатковувати, а грошові кошти, що заощаджуються чи інвестуються, звільнити від оподатковування. Безумовно, це якщо сприяти заощадженню і інвестуванню. Однак це також приведе до збільшення податкового навантаження на частину населення, що не якщо матір коштів для інвестування. Цей підхід міг бі навіть привести до зворотнопропорційного розподілу податкового навантаження — чим понад має платник податків коштів для інвестицій, тім менше якщо відносна, частка податкового навантаження на таку особу.

Держава може прагнути забезпечувати безкоштовне навчання, медичне обслуговування, надавати допомогу молоді й пенсіонерам й т.п. Інакше кажучи, від уряду очікується забезпечення високого рівня життя всього населення. Цього можна досягти за допомогою более прогресивної податкової системи, при якій особини із високими доходами будуть сплачувати податок на дохід по високим, майже конфіскаційним, ставками податку — від 80 до 90 відсотків. Такий підхід перерозподіляє дохід на користь менш забезпечених шарів населення. Однак він також може обумовити скорочення інноваційних проектів й інвестиційної діяльності, оскільки монетарні наслідки такої діяльності у випадку успіху будуть обкладатися податками по более високих ставках — від 80 до 90 відсотків.

Якщо визначити головну мітку податкової системи як забезпечення надходжень у бюджет й побудувати її відповідним чином, то тоді не будуть виникати сховані податкові субсидії й не якщо перекручувань у розподілі податкового навантаження, приклади які були приведені вище.

Податкова система винна бути нейтральною.

Принцип нейтральності податкової системи означає, що інвестиційні, комерційні і економічні рішення повинні прийматися незалежно від податкових наслідків таких рішень. Наприклад, інвестор хоче здійснити інвестицію. Куди саме вкладати гроші, він якщо вирішувати лише в залежності від прибутковості інвестицій, а чи не від особливості їхнього оподатковування. Податок, що якщо сплачувати інвестор, не винен залежати від того, вклав інвестор гроші в акції, нерухомість чи в особисте майно. Податкові наслідки рішень інвесторів у цих випадках повинні бути однаковими.

Вочевидь, що податок із обороту не відповідає цьому принципу. Підприємець винен матір можливість обирати форму власного бізнесу незалежно від податкових наслідків його вибору. У випадку вертикально інтегрованого підприємства, що використовує відособлені підрозділи на кожному етапі виробничого процесу, податок із обороту якщо значно вище, ніж у випадку, коли усі етапи виробничого процесу виконуються на одному підприємстві. Тому при умовах застосування податку із обороту підприємець якщо змушений прийняти рішення по функціонуванню одного підприємства замість декількох відособлених, навіть якщо останнє рішень мало б суто виробничі переваги.

Необхідність розширення податкової бази.

Безумовно, якщо усі державні витрати розділити між 10 суб «єктами, то кожний із них якщо сплачувати більше, ніж у тому випадку, коли такі витрати розділяться порівну між 20 суб «єктами. Якщо 20 осіб сплачують податки, навіть нижче тихий, які сплачує кожне із 10 осіб, то сукупні податкові надходження все рівно можуть бути вище! Наприклад, однією із причин того, що в Україні нарахування на заробітну плату усе ще вище бажаного рівня, є ті, що ці нарахування сплачують небагато людей. Останнє також є причиною незадовільного рівня податкових надходжень у бюджет. Можна запропонувати двояке рішення цієї проблеми. кількість: щоб почати цей процес, варто зменшити податковий тиск на існуючих платників податків, що досягається за рахунок розширення податкової бази. Розширення податкової бази здійснюється шляхом збільшення кількості платників податків й введення необхідної кількості податків у податковій системі. Так, податок на доходи фізичних осіб може збиратися не лише із осіб, що працюють й одержують зарплату, але й й із інвесторів, включаючи осіб, що здійснює інвестиції в різні категорії майна.

За умови введення в податковій системі досить кількості взаємодоповнюючих податків загальне податкове навантаження розподіляється серед всіх цих податків, оскільки жоден податок не здатний забезпечити усі чи велика частка надходжень у бюджет. Податок на доходи фізичних осіб повинні сплачувати також й особини, не оподатковувані податком на прибуток підприємств, а податок на додану вартість може стягуватися із визначених осіб, котрі не вол «язані сплачувати податок на доходи фізичних осіб й податок на прибуток підприємств. Ті ж саме можна сказати й про податок на нерухомість чи акцизний збір. Тому усі ці податки будуть присутні в ефективній податковій системі.

Податкова система винна бути справедливою.

Ніщо так і не сприяє відходу від офіційної податкової системи, як відчуття несправедливого до вас ставлення. Така ситуація часто виникає тоді, коли податкові закони використовуються для досягнення інших цілей, ніж для забезпечення належних надходжень у бюджет. Прикладом цого може бути звільнення від оподатковування окремих підприємств визначеного сектора економіки. Наприклад, можна було б б відвести норму, при якій підприємства, де более 30 відсотків інвестицій є іноземними, звільняються від сплати податку. У цьому випадку інші підприємства галузі будуть вважати, що звільненим підприємствам просто був надано конкурентна перевага.

Це положення можна також яскраве продемонструвати на прикладі, зв «язаному із податком на доходи фізичних осіб. Припустимо, що один з двох громадян, що мають однакові доходи і однакову кількість членів родини, вирішив узяти под оренду житловий будинок, а інший вирішив купити житло, одержавши іпотечний кредит. Припустимо, що орендна плата одного й платежі за кредит іншого є однаковими. Якщо податкова система передбачає можливість зменшення податкового вол «язання на суму відсотків за іпотечний кредит й не передбачає подібних знижок у випадку оренди, то орендар якщо змушений сплачувати більший податок у порівнянні із тім, хто купивши будинок у кредит, хоча й якщо сплачувати за житло ту ж суму. Ситуація може бути трохи відкоригована, якщо власник житла сплачує податок на нерухомість. Однак й орендодавець — власник житла може включити цей податок у суму орендної плати. Тому правильне рішення тут якщо полягати в незастосуванні податкової знижки на відсотки, що сплачуються за іпотечний кредит.

Податкова система має не може бути дискримінаційною стосовно одних платників податків й надавати переваги іншим.

Зрозуміло, що платник податків, якому не були наданіі такі пільги, як іншому платникові податків, якщо незадоволений системою оподатковування, Ті ж саме якщо матір місце в однієї, а цілої категорії платників податків. Надання визначених податкових пільг деяким платниках податків може привести доти, що інші платники будуть змушені платити більше.

Наприклад, уряд намагається стимулювати будівництво житла. З цією метою вносяться такі зміни в податкове законодавство, згідно які власники нових житлових будинків будуть матір можливість застосовувати метод прискореної амортизації й здійснювати амортизаційні відрахування швидше інших власників будь-яких будинків житлового, промислового чи комерційного призначення. У цьому випадку фактично надається субсидія власникам нових житлових будинків. Якщо власники старих житлових будинків довідаються про ті, що така субсидія схована десь у податковому законодавстві, смердоті цьому не зрадіють. Однак якщо розглядати податкову систему як інструмент забезпечення податкових надходжень у бюджет, тоді якщо незрозуміло, чому власникам нових житлових будинків варто надавати переваги по нарахуваннях амортизації.

Податкова система винна бути прогресивною.

Деякі види податків по своїй природі є регресивними. Податок на нерухомість, податок з продаж (податок на додану вартість), акцизний збір й мито визначаються таким чином, що їхня сума не залежить від рівня забезпеченості платника податків, хоча випадково така залежність й може матір місце. Тому серед осіб, що повинні сплачувати такі податки, можуть бути як забезпечені, то й менш забезпечені люди. У цьому контексті податки, розмір які встановлюється в залежності від суми прибутку чи вартості, дозволяють вирівняти податкове навантаження й зробити взагалі податкову систему более прогресивною.

Чому, власне кажучи, податкова система винна бути прогресивною? Було висловлено багато аргументів на користь й проти цого положення. Зрозуміло, що та сама сума чи навіть ставка податку, із погляду економічних наслідків, залежить від рівня прибутку чи забезпеченості платника податків. Чим менше рівень прибутку, тім менше залишається коштів после сплати податків й інших обов «язкових платежів. Колі мова йде про вибір між сплатою податку й необхідністю відремонтувати парі зношених черевиків, то зробити вибір на користь платежу до бюджету якщо складніше, ніж у випадку придбання восьмої парі черевик. Крім цого, прогресивна система оподатковування дозволяє встановлювати более високі ставки податку для осіб із високими доходами, що неможливо було б б установити для осіб з середніми чи низькими доходами (неможливо, оскільки це примусило б незаможних платників податків робити вибір між сплатою податку й придбанням самого необхідного). І зрештою, не оподатковуваний податком мінімум й збільшення ставок оподатковування варто встановлювати таким чином, щоб после сплати податків залишалося досить коштів на саме необхідне. Людей перед вибором — сплатити податок чи купити продукти харчування.

Податкова система винна сприяти інвестиціям, економічному розвитку, конкурентноздатності й працезайнятості.

Податкова система має не може сприяти інвестиціям, економічному розвитку, конкурентноздатності й працезайнятості. якщо ставки оподатковування настільки високі, що дозволяють досягти належного рівня прибутковості, Високі ставки оподатковування здатні відпугувати навіть самого оптимістичного бізнесмена. Крім цого, занадто високі ставки продовжують життя тіньового сектора економіки.

Якщо за рахунок розширення бази оподатковування вдається знизити ставки оподатковування, то податкова система стані более привабливої для інвесторів.

Однак існують й інші важливі аспекти податкової системи, від які будуть залежати інвестиції. Якщо інвестор продає чи якось інакше відчужує про «єкт інвестицій, йому варто надати можливість повернути інвестовані кошти без оподатковування. Якщо коротко, то інвестор повинний сплачувати податок лише із отриманого прибутку. Тобто для цілей вирахування такого прибутку варто враховувати як витрати: суми податку на нерухомість, акцизного збору, митного збору, податку із продаж (податку на додану вартість), що були сплачені платником податків.

Крім цого, прибуток від інвестицій був бі доцільніше обкладати податком по более низьких ставках. Однак такий підхід, при якому при оподатковуванні надається перевага прибутку від інвестицій, варто використовувати дуже обачно (якщо взагалі це робити), оскільки тих, хто дістає прибуток від виконаних робіт чи наданих послуг, можуть із ним не погодитися.

Податкова система винна бути подібної до систем, що існують у більшості інших країн, оскільки іноземні інвестори хотіли б обкладатися податками по знайомій їм системі. Уведення такої системи також дозволило б вітчизняним підприємствам более ефективно конкурувати в інших країнах.

Тут знову варто згадати, що у випадку введення податку із обороту вітчизняні підприємства, що працюють на зовнішньому ринку, будуть знаходитися в менш сприятливому положенні, оскільки їхні конкуренти не будуть сплачувати такий податок. Інвесторам це теж не сподобається, оскільки смердоті не ознайомлені із цим податком.

Податкова система в Україні винна бути стабільною й прогнозованою.

Щодо цого запитання тут немає необхідності в тривалому обговоренні. Якщо і існує що-небудь, чого платники податків не люблять ще понад., чим сплачувати податки, то це раптове введення ще одного чи декількох нових податків чи істотна зміну в системі оподатковування десь у середині податкового періоду. Занадто високі податки уже сам по собі є проблемою, але й якщо до цьому ще й додати відсутність можливості у підприємців планувати свою діяльність, то ми створимо умови для потенційної катастрофи. І фізичні, й юридичні особини — платники податків повинні матір можливість передбачати наслідку власних дій у рамках податкових законів. Це необхідно знаті, наприклад, у тому, щоб вирішити, коли й як здійснювати визначені операції. Якщо немає такої визначеності, то багато операцій узагалі не якщо здійснені. Жодна особа, особливо підприємець чи інвестор, не має бажання грати в «угадайку» із урядом. Гроші досить важко заробити й так, щоб думати, що саме ще збирається запровадити уряд.

Різні податкові закони повинні бути взаємопогоджуваними.

Одна із головних цілей у створенні Податкового кодексу полягає в необхідності забезпечення гармонійності й взаємоузгодження між різними податковими законами. Алі навіть й без Податкового кодексу необхідно використовувати однакові й погоджені терміни й поняття е різних законах, наприклад, у законах про податок на додану вартість чи про оподаткування прибутку підприємств. Наприклад, такі поняття, товарно-матеріальні запаси, виробничі витрати, повинні означати ті саме у всіх законах. Інакше це якщо просто пастка для платників, якщо термін чи концепція будуть матір різний зміст у різних законах. Крім цого, процедури примусового виконання податкових законів повинні бути послідовними й погодженими між собою. Не можна допускати, щоб процедури примусового стягнення податку залежали від того, який саме податок сплачується. Адміністративні процедури й взагалі адміністрування всіх податків повинні регулюватися єдиним законом. Не можна примушувати платників податків й працівників податкових органів дотримувати різних адміністративних процедур у залежності від типу конкретного податку. Ніж более схожими є адміністративні процедури, тім швидше їхні будуть дотримуватися.

Податкова система винна бути по можливості более простою й зрозумілою.

Податкова система впливає на повсякденне життя платників податків багатьма способами, серед які, наприклад, нарахування податків на заробітну плату, нарахування податку на вартість нерухомості й сплата цого податку под годину продаж нерухомого майна. У багатьох випадках саме платник податків першим визначає, чи належний він сплачувати податок за визначену операцію. Таке визначення потім перевіряється працівниками податкової адміністрації. Без сумніву, чим более прості й зрозумілі будуть податкові закони, тім легше якщо платникові податків, а й у випадку помилки — податковому інспектору прийняти вірне рішення.

Проти цого можна заперечити, що відносини між людьми в суспільстві є складними й тому податкове витті законодавство, що може застосовуватися до відносин між людьми, теж може відображати у визначеній мері цю ускладненість. Часто под годину розробки проектів податкового законодавства виникає необхідність вибору зробити податковий закон более детальним й ускладненим (але й тому й более адекватним), чи зробити його вибачимо (й тому не завжди справедливим). Однак на початку розробки податкового законодавства бажано вводити по можливості более прості закони. Зробити їхні более деталізованими і ускладненими можна якщо лише после того, коли платники податків й працівники податкових адміністрацій придбають необхідний досвід у дотриманні й виконанні податкового законодавства.

Ідеї попереднього параграфа можна проілюструвати в такий спосіб. Припустимо, що платник податків володіє житловим будинком, що був зруйнований под годину пожежі, й що вартість будинку був понад суми, витраченої платником податків на придбання будинку й його поліпшення. Платник податків застрахував будинок у відповідності із вартістю. Страхова компанія виплатила платникові податків компенсацію за збиток від пожежі. Ос-кільки сума, отримана від страхової компанії, понад суми, інвестованої платником податків у цей будинок, то власник будинку одержує дохід вимірюваний як різниця між страховою компенсацією й сумою інвестиції. Тому такий дохід можна булоб включити в оподатковуваний дохід платника податків. Однак платник податків може захотіти використовувати страхову компенсацію для відновлення будинку. Щоб передбачити таку ситуацію, ми могли б ускладнити закон й звільнити від сплати податку власника такого будинку в тому випадку, якщо він реінвестує отримані від страховки грошові кошти у відновлення будинку. Якщо піти таким шляхом, ми будемо змушені визначити, як незабаром после одержання страховки власник будинку повинний витратити її на: ремонт будинку у тому щоб не сплачувати податку. Коли ж робити, якщо платник податків намагався відремонтувати будинок у встановлення податковим законом термін, але й якась перешкода не дозволила йому це зроби. Цю ситуацію теж варто було б б передбачити в законі, що стає усе более й более складним. А якщо будинок не можна відновити? Чи варто звільняти власника від сплати податку з доходу зі страхового відшкодування, якщо останній якщо використовуватися для зведення нового будинку? А якщо цей новий будинок якщо зведений в іншому районі? Варто Дозволити йому ці чи краще заборонити? А якщо власник купує на гроші, отриманий від страхової компанії, новий будинок не житлового комерційного призначення? Тобто можливо й добро було б б передбачити в законі звільнення від оподатковування коштів, отриманих від страхової компанії, якщо «останні використовуються для ремонту чи придбання нового житла, але й таке рішення може настільки ускладнити закон, що його переваги відійдуть на другий план. Тому на початковому етапі можна було б б просто сказавши що такий дохід варто обкладати податком, й взагалі не розглядати запитання його використання для ремонту чи купівлі нового будинку. Якщо ставка податку не занадто висока, це не якщо матір значного негативного впливу на заміну приміщення платником податків.

Адміністрування податкової системи повинне бути справедливим й чесним.

Вимоги, яким винна відповідати ефективна податкова система, можна поділити на дві групи. Перша — це необхідність забезпечення балансу між правами і обов «язками податкової адміністрації й правами і обов «язками платників податків. Податковій адміністрації варто надати усі необхідні повноваження для ефективного адміністрування податкової системи. При цьому платники податків повинні бути надійно захищені від зловживань із боці працівників податкової адміністрації. Друга — податкова адміністрація винна забезпечити чесне й справедливе адміністрування податкової системи й діяти саме як адміністратора. Жадати від банків виконувати головну роль у справі стягнення податків — це дуже серйозний недолік, що чітко простежується на прикладі податку із обороту. Банки повинні виконувати властиві їм функції, а чи не збирати податки. Україні вкрай потрібна розвинута банківська система, створення якої може гальмуватися покладанням на банки функції збору податків. Податкова адміністрація винна матір усі необхідні повноваження для забезпечення ефективного збору податків. Платники податків повинні матір декларація про оскарження рішення податкової адміністрації, що смердоті вважають помилковим. Податкова адміністрація винна матір право накладати арешт на рахунок платника податків — боржника й стягнути із нього грошові кошти для погашення заборгованості, повідомивши платника податків про такі дії, направивши йому податкове попередження (яку платник податків може оскаржити в суді), якщо лише немає основ вважати, що він негайно забере усі гроші зі свого рахунка. Податковій адміністрації необхідно володіти повною інформацією про платника податків, необхідною для забезпечення дотримання податкового законодавства, а платники податків повинні матір впевненість, що ця, інформація якщо охоронятися як конфіденційна. Податкова адміністрація винна матір право одержувати інформацію про платника податків безпосередньо від нього самого й від третіх осіб. При цьому платники податків й треті особини повинні бути упевнені, що органи, що мають декларація про одержання такої інформації, користуються цим правом лише в зв «язку із податковою необхідністю.

Незалежно від того, наскільки добро розроблені закони в складі податкової системи, система має не якщо працювати, якщо її адміністрування не якщо чесним й справедливим. У цьому відношенні Державна податкова адміністрація України досягла значних успіхів за останні рокта, однак, є ще над чим попрацювати. Державна податкова адміністрація України винна бути абсолютно про «єктивною в справі інтерпретації й забезпечення дотримання податкового законодавства. Про «єктивне тлумачення закону, а чи не таке, котре забезпечує максимальну суму нарахованого податку, — від до чого варто прагнути, насамперед.

Платники податків, що знаходяться в подібному положенні, повинні обкладатися податком однаково. У відношенні Державної податкової адміністрації України до окремих платників податків не повинне бути ніякої дискримінації. Варто продовжувати поліпшення системи утворення платників податків й зробити процедури оподатковування более зручними їм. Чим понад платник податків знає про податки, що він повинний сплачувати, тім імовірніше, що він сплатить цілком й вчасно всю суму податку. Чим прозоріший якщо система адміністрування податкового законодавства, тім більшою повагою вон якщо користуватися.

як вже згадувалося, гарна податкова система — це нейтральна система, що не так на економічні, інвестиційні й комерційні рішення платників податків. Теж варто сказати й про дії податкової адміністрації стосовно чесного платника податків. Втручання в справ платника податків із боці податкової адміністрації повинне бути мінімальним. Податкова адміністрація винна відноситися до платників податків із повагою й розраховувати на таке ж ставлення до себе.

Висновки.

У світі не існує ані однієї податкової системи, котра б відповідала всім вищенаведеним вимогам, яким винна був б відповідати оптимальна податкова система. Багато хто із існуючих податкових систем наближаються до цого, й чим повніше виконуються ці вимоги, тім краще така податкова система.

Основною причиною, по якій вищенаведені вимоги ніде цілком не виконуються, є та обставина, що податкове законодавство, як й будь-яке інше законодавство, є продуктом політичного процесу. А політика, крім всього іншого, -це мистецтво компромісу й маркетингу. Навіть якщо визначена норма далека від ідеальної, але й на неї є покупці, ті так чи інакше вона знайде свій шлях до податкової системи. І хоча деякі члени, скажемо, Союзу підприємців, погодилися б із тім, що бажано матір податкову систему, що ставити усі шари суспільства й сектора економіки в однакові умови, проте ніхто із них не заперечував бі проти пільг для собі. Без сумніву, в окремих випадках у житті України надання «адресних» пільг може бути одночасним й доречним політичним рішенням. Однак у випадку, коли надаються пільги, варто відповісти на запитання — чи якщо вигода від уведення такої пільги вище важливості дотримання самого принципу, відповідно до якого в податковій системі не повинне бути місця ніяким спеціальним пільгам?

У чому ж тоді полягає важливість визначення принципів оптимальної податкової системи? На тім, що визначення цих принципів дозволяє «перевірити» будь-яку запропоновану податкову систему чи законопроект й визначити, доречний він чи ані. Визначення цих принципів зажадає надання более серйозних аргументів, щоб показати що застосування запропонованих відхилень від загальних принципів оподатковування дасть понад вигоди державі дотримання фундаментальних принципів оподатковування.

Якщо перевірити кожний із чотирьох проектів Податкового кодексу, що знаходяться на розгляді у Верховній раді України, на відповідність визначеним принципам приміщення ефективної податкової системи, то стані зрозумілим, що найбільш близький цим принципам є саме законопроект уряду. Після уважної доробки цей проект можна ще поліпшити. Ідеальним його зробити, імовірно, неможливо, адже ідеальних податкових систем узагалі не існує. Однак даний проект може статі найкращим Податковим кодексом на сьогоднішній день була в Україні.

Чому податкову систему, що найбільш відповідає вимогам оптимальної податкової системи, можна назвати «найкращою»? Бо така система якщо забезпечувати розумний й справедливий спосіб податкових надходжень, необходимых державі для виконання її обов «язків перед суспільством. У цілому побудова податкової системи не якщо матір особливого впливу на схвалення (чи несхвалення) громадськістю політики уряду. Однак від побудови податкової системи; залежати наявність належної суми податкових надходжень, необхідної для фінансування таких сфер, охорона здоровий «я, утворення й т.п.

Ефективність податкової системи в значній мірі якщо залежати від прийняття її українськими платниками податків. Навіть за умови високої ефективності й дієвості державної податкової адміністрації зможе здійснити перевірку лише невеликої частини загальної кількості платників податків. Якщо більшість платників податків не будуть поважати податкову систему, то вон не зможе виконати свою головну функцію — забезпечити надходження податкових засобів у бюджет. Доречність вищенаведеної оптимальної податкової тими полягає в тім, що вон забезпечує розумний й справедливий спосіб залучення необходимых податкових надходжень. Ос-кільки така система є зрозумілою й справедливої, вона винна користуватися повагою платників податків. Якщо то й якщо, така система оподатковування якщо матір гарні шанси для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень. І, навпаки якщо не заручитися повагою до податкової системи із боці платників податків, забезпечити необхідні податкові надходження до бюджету якщо неможливо.

Список літератури.

1. Конституція України.

2. Закон України «Про систему оподаткування «.

3. Закон України «Про державну податкову службу в Україні «.

4. М. А. Павловський «Макроекономіка перехідного періоду». К.;

Техніка.1999. 5. А. Соколов. Теорія податків. М.-1928. П-М. Годме «Фінансове право». М.;

1978. 6. Л. До. Воронова. «Фінансове право». X.- 1998. Дж. 7. Ю. Стігліц. «Економіка державного сектора». М.- 1997, з. 718. Довідник.

«Сучасна економіка». Р-на-Д. -1998. 8. А. Кірш. «Ще не вмерла Україна, але й… «. Бізнес, № 38, с.8−9. 9. А. Твердомед «Кохайте нас, доки ми із вами». Бізнес,№ 9, с.12−13. 10. Ю. Некрасов. «Розплата за бюджет». Бізнес, № 4,1998, з. 8−9. 11. Р. Ковтун. «Жити по засобах». Бізнес, № 39,1998, з. 11. 12. М. Азаров. «Податкова політика в Україні, принципи й реалії». Вісник податкової служби, № 15, 1998. 13. А. І. Кривоватий. «Державна податкова політика й система податків».

Фінанси України,№ 1,1998. 14. Про. У. Турінов. «Тіньова економіка й тіньова політика». Політична думка, № 3−4,1996, з. 75. 15. Т. Про. Дулік. «Економічні аспекти, проблеми ухилення від податків».

Фінанси України, № 12,1998.