Управление кредитними ризиками у Росії зарубіжний опыт

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Управление кредитними ризиками у Росії зарубіжний опыт (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Фінансова академія при Уряді Російської Федерации.

Інститут перепідготовки і підвищення кваліфікації кадров.

ДИПЛОМНА РАБОТА.

на задану тему: Управління кредитними ризиками у Росії зарубіжний опыт.

Слухач: Карманова М.С.

Керівник: хххххххххххххх.

Москва.

1995 г.

План: стр.

ВВЕДЕНИЕ

Тема даної дипломної роботи: «Управління кредитними ризиками» — надзвичайно актуальна.

Кредитні операції - сама дохідна стаття банківського бізнесу. За рахунок цієї джерела формує основну частину чистий прибуток, отчисляемой в резервні фонди й що йде на виплату девидентов акціонерам банка.

Банки надання кредитів різним юридичним і фізичних осіб власними і позикових ресурсів. Кошти банку формуються з допомогою клієнтських грошей на розрахункових, поточних, термінових та інших рахунках; міжбанківського кредиту; коштів, мобілізованих банком у тимчасове користування шляхом випуску боргових цінних паперів тощо. д.

У водночас дані операції пов’язані з кредитними ризиками, яким піддаються банки.

Кредитний ризик — непогашення позичальником основного боргу та відсотків по кредиту, ризик відсоткові ставки тощо. буд. Уникнути кредитний ризик дозволяє ретельний відбір позичальників, аналіз умов видачі кредиту, постійний контролю над фінансовим станом позичальника, її спроможністю (і готовністю) погасити кредит. Виконання всіх таких умов гарантує успішне проведення найважливішої банківської операції - надання кредитов.

Отже, у цій дипломної роботи основі зарубіжного й російського досвіду розглядатимуться методи управління кредитними ризиками, дозволяють їх максимально зменшити. Кілька докладніше будуть викладені питання, що стосуються аналізу кредитної заявки і створення техніко-економічного обгрунтування кредиту та аналізу облікової політики підприємства, т. до. з цими питаннями мені вже доводилося зустрічатися під час мого професійного деятельности.

З метою докладного викладу зазначеної проблеми мною, крім матеріалів власних практичних розробок було використано статті і матеріали, які у останнім часом і відбивають суть даної проблеми на рівні. Сюди відносяться: «Банківський журнал», а також довідкова і навчальну літературу, список якої прилагается.

2. ДЖЕРЕЛА І СПОСОБИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ЗАЕМЩИКА.

Методи управління кредитним ризиком головно пов’язані з аналізом відповідних документів, що надає до банку клієнт для розгляду питання про видачу кредита.

У цьому щодо різноманітних груп клієнтури які можна розробляти різні переліки необхідні документи (до розгляду доцільності видачі кредиту). Наприклад, давні перевірені клієнти можуть звільнятися необхідності надання графіка різних надходжень і платежів, даних про кредитах, здобутих у інших банках, котрий іноді створення техніко-економічного обгрунтування кредитної угоди (ТЭО).

Отже, наведемо перелік основних документів, наданих заемщиком:

— Баланс підприємства-позичальника на 1-е число останнього місяця — і останню квартальну дату;

— Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО), характеризує окупність, рентабельність кредитної сделки;

— Копії договорів, контрактів, підтверджують кредитуемые сделки;

— Копії установчих документів предприятия-заемщика;

— Відомості про кредитах, здобутих у інших банках;

— Документи, що підтверджують наявність забезпечення кредиту (договір застави майна, страхового поліса, гарантії, і т. д.);

— Обязательство-поручение;

— Заповнений позичальником бланк заяви видачу кредита.

Рішення доцільність видачі кредиту приймається або уповноваженим посадовою особою, або відповідним органом управління банку. У великих банках створюється кредитний комітет (відділ), як спеціальний орган, уповноважений розглядати документи і вчасно приймати рішення з більшості питань, що з кредитуванням, і у окремих випадках виносити їх у розгляд правления.

Банк має є кілька способів аналізу наданої позичальником информации:

— проведення повної перевірки клієнтів силами своїх кредитних відділів (комитетов);

— проведення перевірки бухгалтерської звітності за розпорядженням банку аудиторської фірмою. Щоправда, у своїй виникатимуть проблеми, пов’язані про те, що у цьому етапі розвитку аудиторської і консалтингової діяльності в російських фірм існує тенденція проводити перевірку через фірми, репутація яких і було і їхня перевірки викликають сумніви чи його репутація над ринком просто більше не известна;

— отримання «пакетної» інформації від авторитетною інформаційноконсалтингової фирмы.

Цей підхід істотно підвищує надійність кредитного аналізу, але через високі «накладних витрат» використання такий інформації, лише великі банки може дозволити собі отримання «пакетних» довідок про своє потенційних позичальників на систематичної основе.

3. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИСКАМИ.

До методів управління кредитними ризиками належить аналіз позичальника і його основних документів з різних точок зору. Отже, розглянемо, що необхідно оцінити зменшення кредитного риска.

3.1 Аналіз створення техніко-економічного обгрунтування кредиту (ТЭО).

Техніко-економічне обгрунтування кредиту — основний документ, демонструє якість і культурний рівень кредитної угоди позичальника. Техникоекономічного обгрунтування може бути здійснене у будь-якій, довільній форми і підписано керівником підприємства міста і головним бухгалтером.

Інколи від цього, як і якою рівні зроблено ТЕО залежить, зможе банк оцінити позичальника і рівень кредитного ризику. Тому ТЕО — це надзвичайно важливий документ й у банку й у клиента.

У результаті мого професійного діяльності розробили форма ТЕО, згрупована в наведену нижче спеціальну таблицю, котра, за моєму думці найповніше відбиває реальні економічні показники угоди. Досить уважно заповнити все розділи, і порадила негайно стане зрозумілою прибутковість й необхідність даної сделки.

Дане ТЕО включає у собі такі разделы:

1) Контрольні терміни угоди (нині банки надають у основному короткострокові кредити до 3-х місяців, і потрібно проаналізувати, вкладеться чи позичальник в часові рамки кредита);

2) Власні і позикові кошти (оцінка коштів, якими має клиент);

3) Курс рубля на даний момент сделки;

4) Вартість сделки-покупки (якщо угоду з закордонним партнером, те з урахуванням митних акцизних пошлин);

5) Суми, отримані після реалізації предмета сделки;

6) Издержки;

7) Оборотність средств;

8) Розрахунок прибуток, як у результаті залишиться грошей до розпорядженні позичальника після спокути перед кредиторами та сплати всіх податків державі, розрахунок показника ефективності угоди, що включає в себе коефіцієнт рентабельності і норму прибутку на вкладений капитал.

Розглянемо як можна оцінити економічне становище підприємства на конкретному прикладі з допомогою розробленого методу оцінки техникоекономічного обгрунтування ефективності угоди та можливість повернення кредиту на формі таблицы.

Отже, приміром, підприємство «N» бере кредит у сумі 50 000 000 рублів під 150% річних на 3 місяці на купівлю парфумерії під гарантію страхової фірми. Підприємство «N» розраховує провести цієї угоди без участі власні кошти і дольової участі партнерів. Підприємство «N» передбачає, закуповуючи і реалізовуючи щомісяця партію товарів, розрахуватися з кредитором й отримати певний прибыль.

Якщо спеціаліст кредитного відділу банку розгляне дані техникоекономічного обгрунтування угоди під кредит, він відразу зможе його зробити такі выводы:

1. Через війну згаданої угоди у розпорядженні підприємства, попри невеликі витрати, залишиться зовсім невеличка сумма.

2. Показники ефективності дуже низкие.

3. Дане підприємство може розрахуватися з кредитом в тому разі, якщо число оборотів (п. 7) за термін кредитування дорівнюватиме трем.

Коли проаналізувати формули розрахунку прибуток й економічні показники ефективності при числі оборотів менше 3 (063), то оподатковуваний прибуток (094) буде значно менше ніж відсотки, які потрібно заплатити банку та обов’язкові платежі страхової компанії. Кількість оборотів, однакову трьом, позначає закупівлю і товарів щомісяця, що можна лише за дуже налагоджених зв’язках із продавцями і покупцями, але це дуже ризиковано, т. до. можливі затримки поставках товарів хороших і неможливість реалізації, що сприятиме втрати кредитоспособности.

4. Якби позичальник мав кошти чи привернула до дольовій участі партнерів, ситуація з даної угодою було би більш устойчивым.

Можна дійти невтішного висновку, що це угода можлива, але не ефективна і ризикована, а ризикувати банк може лише працюючи з перевіреними і надійними партнерами.

Отже, таким чином можна проаналізувати фінансове становище будь-який угоди та зробити правильні висновки, які зменшують кредитні риски.

Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту та ефективності сделки.

1. Контрольні терміни |Операція |Термін (дні) |Дата | |Зарахування позикових коштів у р/р.. .. ... |4 |2.02 | |.. .. | | | |Оплата страхового платежу, є страховка.|4 |6.02 | |. | | | |Конвертація, якщо угода валютна.. .. ... |1 |3.02 | |.. .. | | | |Прибуття товару на митницю.. .. .. .. .. .|7 |14.02 | |.. .. | | | |Оформлення митних документів.. .. ... .|4 |18.02 | |. | | | |__________________________________________ | | | |__________________________________________ | | | |Передоплата покупця за товар. .. .. ... |3 |21.02 | |.. ... | | | |Контрольні терміни реалізації товару: | | | |__________________________________________ | | | |__________________________________________ | | | |__________________________________________ | | | |Оплата отриманого товару покупцем.. ... | | | |.. | | | |Погашення відсотка за кредит 1. .. .. ... |30 |2.03 | |.. .. | | | |Погашення відсотка за кредит 2. .. .. ... |60 |2.04 | |.. .. | | | |Погашення відсотка за кредит 3. .. .. ... |90 |2.05 | |.. .. | | | |Погашення кредиту. .. .. .. .. .. ... .|90 |2.05 | |.. .. ... | | |.

2. Власні і позикові средства.

|Заемные кошти | |Сума кредиту (крб.) |Відсоток за |Термін |Сума відсотка за | | |користування |(міс.) |користування кредитом| | |кредитом (%) | |(крб.) | |50 000 000 |150 |3 |18 750 000 | | | | | | |010 |50 000 000 | |011 |18 750 000 | |012 |Власні кошти (крб.) | | |013 |Пайова участь партнерів (крб.) | | |014 | | |015 |Разом коштів 010+012+013+014 (крб.) 50 | | |000 000 |.

3. Курс рубля до долара США (назва валюты).

|Курс рубля під час розрахунків за покупаемый товар |4100 | |Курс рубля під час розрахунків за проданий товар |4400 | |Курс рубля на дату оформлення митних документів |4100 | |Курс рубля на дату конвертації |4100 |.

|017 |ПДВ із обороту (20+1,5)/100% |0,215 | |018 |ПДВ із обороту 017/(1+017) |0,18 |.

4. Купівля (один оборот).

Курс рубля 4100 (фиксированный/предполагаемый біржовий на «02» 02 1995г.

|Наименова-ни|Кол. |Ціна за |Ціна за |Вартість |Вартість |Вартість з | |е товару |од. |од. тов.|ед. тов. |у валюті |не враховуючи |урахуванням ПДВ | | |тов. |в валюте|(руб.) | |ПДВ (крб.) |(крб.) | |Парфумерія |3820 |3 |12 300 |11 460 |38 671 605 |46 986 000 | | | | | | | | | | | | | | | | | |Разом: |11 460 |38 671 605 |46 986 000 | |020 |Вартість ввезених товарів (крб.) |38 671 605| |021 |Мито_________% |1 933 580 | |022 |Акцизний податок_____________% |- | |023 |Вартість товару не враховуючи ПДВ (вартість товару не враховуючи| | | |ПДВ для ввезених товарів 020+021+022) (крб.) |40 605 185| |024 |Сума ПДВ (021+022+023)х017 чи 025×018 |8 730 115 | |025 |Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ 023+024 | | |49 335 300 |.

5. Реалізація (один оборот) Курс рубля 4400 (фиксированный/предполагаемый біржовий на «21» 02 1995 р. |Наименова-ни|Кол. |Ціна за |Ціна за |Вартість |Вартість |Вартість з | |е товару |од. |од. тов.|ед. тов. |у валюті |не враховуючи |урахуванням ПДВ | | |тов. |в валюте|(руб.) | |ПДВ (крб.) |(крб.) | |Парфумерія |3820 |4 |17 600 |15 280 |55 334 980 |67 232 000 | | | | | | | | | |Разом: 15 280 | |55 334 980 67 232 000 | |030 |Вартість товару не враховуючи ПДВ (крб.) |55 334 980 | |031 |Сума ПДВ 030×017 чи 034×018 |11 897 020 | |032 |Мито_________% | | |033 |Акцизний податок, возвр. під час експорту__________% | | |034 |Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ 030+031 |67 232 000 |.

6. Недоліки (один оборот).

|Издержки, оподатковувані ПДВ |Сума витрат, |Сума витрат, относимая | | |относимая на |на фин. рез., із ПДВ (крб.)| | |собівартість, із ПДВ | | | |(крб.) | | |Транспортні витрати |1 500 000 |- | |Вантаження, розвантаження, укладка|- |- | |Складські витрати |- |- | |Оплата посередницьких послуг |- |- | | | | | |Інші витрати |- |- | |РАЗОМ: |040 |1 500 000 |041 |- | |042|Общая сум витрат з урахуванням ПДВ 040+041 |1 500 000 | |043|НДС 042×018 |265 432 | |044|Издержки на себестоим. без ПДВ 040×018 |1 234 568 | |045|Издержки на финан. рез. без ПДВ 041×018 | - |.

7. Оборачиваемость.

|061 |Термін одного обороту коштів податку (міс.) |1 | |062 |Термін повернення позикових коштів (міс.) |3 | |063 |Кількість оборотів 062/061 |3 |.

8. Розрахунок прибуток, показники эффективности.

|Расчет ПДВ за реалізації до (крб.) |Сума (крб.) | |070 |Сума обороту, оподатковувана ПДВ 034−025 |17 896 700 | |071 |Сума ПДВ 070×018 |3 166 906 | |072 |ПДВ до переліку до бюджету 071−043 |2 901 474 |.

|080 |Сума відсотка користування кредитом на | | | |собівартість (Ставка ЦБ 140%+3%) (руб.)|17 875 000 | |081 |Сума відсотка користування кредитом на | | | |фінансові результати 011−080 (крб.) |875 000 | |082 |Сума страхового платежу (крб.), є |5 000 000 |.

|Розрахунок одержуваної прибутку (крб.) |Сума (крб.) | |090 |Валова прибуток за оборот 070−071 чи | | | |(030−023 під час експорту) |14 729 794 | |091 |Недоліки на собівартість без ПДВ 044+050 |2 174 288 | |092 |Недоліки на финанс. рез. без ПДВ 045+51 | | |093 |Прибуток без витрат 090−091−092 |12 555 506 | |094 |Налогообл. приб. |19 791 518 | | |(090−091-(033−022))х063−080 | | |095 |Податок з прибутку (094 x ________%)/100 |6 927 031 | |096 |Торішній чистий прибуток 094−095 |12 864 487 | |097 |Залишається у розпорядженні -96−092−081−082 |6 989 487 |.

|100 |Страхователем отримано (070×063)+015 |103 690 100 | |101 |Недоліки (040+041+050+051) x 063 |7 319 160 | |102 |Сума кредиту 010 |50 000 000 | |103 |Відсотки за кредит 011 |18 750 000 | |104 |ПДВ до бюджету 072×063 |8 704 422 | |105 |Податок з прибутку 095 |6 927 031 | |106 |Страховий платіж 082 |5 000 000 | |107 |Розрахунки з партнерами 097х (013/010+013) |- | |108 |_________________________________________ | | |109 |РАЗОМ: (101+102+103+104+105+106+107+108) |96 700 613 | |110 |РАЗОМ: 100−109 |6 989 487 |.

|Показники ефективності | |120 |Рентабельність 097/((091+092)х063+011+082+095+072×063) |0,15 | |121 |Норма прибутку на вкладений капітал 097/015 |0,14 |.

3.2 Аналіз кредитоспроможності заемщика.

Аналіз кредитоспроможності позичальника виготовляють підставі його звітності і фінансового положения.

Основним фінансовим документом підприємства є баланс, составляемый до визначеного терміна (кінець кварталу, року) і що складає структуру активів, зобов’язань, прибутку, збитків і капіталу компании.

Для повноти інформації про заемщике можна докласти «Зведену довідку фінансове стані фірми», що її застосовувала у процесі моєї работы.

Довідка є поясненням до балансу підприємства міста і дозволяє банку конкретизувати цифри балансових рахунку також відразу скласти уявлення про даному заемщике.

Я рекомендую кредитним відділам банків пропонувати заповнити її всім потенційним заемщикам.

Зведена довідка фінансове стані підприємства «N».

|Зобов'язання перед третіми особами | |Найменування |Зобов'язання |Сума |Дата |Дата | | |особи, перед |(заставу, гарантія |зобов'язання |выполнен|фактическо| | |яким |тощо.), название|в рублях чи |іє |го | | |існує |докум., №, дата |валюті |обязат. |выполне-ни| | |зобов'язання| |(вказати й у |по |я | | | | |який) |документ|обязательс| | | | | |у |тва | | | | | | | |Н/П | | | | | | |Н/П | |ТОВ «Гріг» |договір № 4, |2300 тис. |- |- |М | | |6.01.95 | | | | | | | | | | |Н/П | | | | | | |Н/П | | | | | | |Н/П | | | | | | |Н/П | | | | | | |Н/П | |РАЗОМ: |_____________ | |.

Н — зобов’язання не просрочено. П — зобов’язання просрочено (непотрібне зачеркнуть).

Н — заборгованість не прострочено. П — заборгованість прострочено (непотрібне зачеркнуть) Руководитель підприємства __________________ (____________) Головний бухгалтер __________________ (____________).

Аналізуючи фінансове становище підприємства «N» відповідно до даної довідці можна сказати, що це підприємство раніше брала кредит, і було його вчасно погасило, видно, що його матеріальне не так на рівні, т. е. фахівець кредитного відділу банку може дійти невтішного висновку невміння керівництва підприємства розумно вкладати гроші, ще справа рук підприємства «N» іще одна, щоправда не прострочений, кредит і кредиторська заборгованість ТОВ «Гріг». Отже, можна припустити, що підприємство «N» намагається перекредитуватися, а чи не використовувати кредит за призначенням, зазначеному у кредитному договорі, що свідчить про величезному кредитному ризик, якому може піддатися банк.

Кредитний інспектор повинен уважно зіставляти кожну рядок даної довідки, щоб банк мав об'єктивне уявлення про заемщике.

Багато кредитні заявки пов’язані з фінансування початківців підприємств, котрі мають фінансових рахунку також інший документації. І тут до банку представляється докладний бізнесплан, який має містити інформацію про цілях угоди, методи ведення операцій та т.д. Зокрема, документ має включати: — опис продуктів чи послуг, які запропоновані на рын-ке (включаючи патенти і ліцензії); плани досліджень, розробок та т.д. — галузевої і відповідний ринковий прогнози (опис ринків, низки інших компаній, які пропонують аналогічний продут, переваги та слабкі боку конкурентів); - плани маркетингу (мети, реклама, вартість компанії з просування продукту ринку тощо.); - план виробництва (потреба у виробничих потужностях, робочої сили, те що обладнання та т.д.);

— план менеджменту (структура компанії, керівні органи, консультанти і т.п.);

— фінансовий план (прогноз операційного і інвестиційного бюджетів, прогноз руху готівки, перспективний баланс п’ять майбутніх лет).

Існує, по крайнього заходу, іще одна доступний резерв інформації про заемщике.

Відповідно до Наказом Міністерства Фінансів РФ від 28.07.94 N100 «Про затвердженні положення з бухгалтерського обліку, «Облікова політика підприємства», суб'єкт господарську діяльність зобов’язаний з 01.01.95 р. розробляти внутрішній нормативний документ по облікову політику для зовнішніх споживачів фінансової отчетности.

Облікова політика — це метод обліку, під яким прийнято розуміти взаємозалежні відображення, узагальнення і соизмерение в грошах чинників господарську діяльність, які суб'єкт господарської діяльності вибирав і котрих він неухильно дотримується у кожному конкретної ситуации.

Зміст поняття «облікова політика» країни з тривалої історією розвитку ринкових відносин наповнений склепінням досить жорстких стандартів, що спрямовують ведення бухгалтерського обліку у будь-якій ділової ситуации.

Прикладом подібних склепінь правил служать стандарти SSAP у Великій Британії і GAAP в США.

Німецька модель із формування облікової політики підприємства передбачає діяльність високопрофесіональної фінансово-економічної служби, основним завданням якої є проведення життя й тлумачення принципів фінансового обліку, закріплених в законодательстве.

У застосування до кредитному аналізу облікова політика підприємства може допомогти кредитному інспектору досягти відразу кількох целей:

1. Визначити якісний рівень фінансового обліку цьому предприятии.

При достатньому розмірі оборотів за рахунками і репутації російському ринку (хоча за стислі терміни розвитку ринкових відносин можна лише з певною часткою припущення говорити про репутацію фірми) потенційний Позичальник має, зазвичай, кваліфікованої командою фінансових менеджерів, котра може подати стан справ у організації у вигідному собі світлі шляхом обліку, і відображення у бухгалтерській звітності тих чи інших аспектів ділову активність підприємства з урахуванням поставлених цілей у кожної конкретної історичної ситуації. Отже, надання стандартів бухгалтерського обліку, і фінансової звітності, узвичаєних підприємстві, знижує ризик те, що звітність потенційного Позичальника буде не так «прочитане» і аналіз фінансового стану фірми не принесе достовірного результату через спотворення джерел информации.

Навпаки, у Позичальника, котра має репутації та кредитної історії на ринку кредитної історії конкретної банку-кредитора, якість бухгалтерського обліку, і фінансової звітності є непрямим свідченням якості рівня менеджменту у створенні як і слідство, стійкості становища над ринком і гарантії довгострокового присутності їх організації над ринком без кардинальних змін сфери деятельности.

Компанії «одноденки», настільки поширені під час ще оформилася структури економіки загалом навряд чи стануть нести суттєві витрати утримання штату висококваліфікованих бухгалтерів і постачання бухобліку рівня розгорнутої облікової політики, яка того ж передбачає тривалий час функціонування организации.

2. Досягти безпосередньо надати інформацію, що стосується методів формування деяких статей балансу, цікавих саме з банкукредитора: облік запасів; угруповання і списання витрат за виробництво; метод, прийнятий даному підприємстві для нарахування амортизації; визнання виручки від продукції, робіт, послуг й дуже далее.

Положення облікової політики підприємства у обсязі повинні включать:

— Способи оцінки майна, і зобов’язань, нарахування амортизації, визнання прибутку (доходу) як і здійснюється облік у цій пункту.

— Спосіб реалізації і схема його відображення на рахунках учета;

3. Додаткові становища облікової політики, рішення приймаються малими підприємствами (наприклад, спрощення системи дисконтних регистров).

Отже, головним завданням кредитного відділу банку, у світі прийнятої підприємством облікової політики — оцінити діяльність підприємства. Відсутність у наказі положень про облікову політику підприємства керівних почав бухгалтерського обліку свідчить про потенційної можливості припущення грубих професійних помилок, відсутність культури підприємницької роботи і універсальність у вирішенні різноманітних практичних задач.

Кредитний відділ банку повинен також звернути увагу до такі вопросы:

— роздільність майна підприємства міста і власників. Тим самим було забезпечується основа визначення банком дійсного майнового і фінансового становища предприятия;

— відсутність в підприємства наміри так і необхідності самоліквідації чи істотного скорочення масштабів своєї діяльності, що дозволяє думати, що у найближчому майбутньому підприємство продовжуватиме своє звичайне діяльність товарному ринку, де вона здійснює свої операции;

— консерватизм щодо дебіторську заборгованість позичальника. У умовах загальної нестабільності ринку нерозумно припускати, що все дебіторська заборгованість повертається до фирме-заемщику.

Отже, облікова політика — сукупність способів ведення бухгалтерського обліку — чудово характеризує позичальника. Своєчасно її оцінка веде до зниження кредитного риска.

З отриманням заявки на кредит, банк повинен вивчити як різні аспекти кредитної угоди та професійний рівень підприємства, а й дати оцінку персональних якості позичальника, чи це приватна особа чи керівник фірми. Оцінюючи особистість клієнта, банк зосереджує увагу до наступних моментах:

— порядність і честность;

— сімейне положение;

— професійні способности;

— вік та стан фізичного здоровья;

— наявність наступника (у разі захворювання чи смерти);

— матеріальна обеспеченность.

Бажано оцінити також представницький рівень фірми, зовнішнє оформлення офісу, сучасне наукомістке технічне оснащення підприємства. Це можна здійснити, лише при виїзді представників кредитного відділу банку безпосередньо до заемщику.

Закінчуючи розглянути питання аналізу кредитоспроможності позичальника мушу сказати про зарубіжний досвід ретельнішого добору потенційних кредитних клиентов.

У практиці американських банків застосовується «правило п’яти сі», де критерії відбору клієнтів є такі словами, які починаються часткою на букву «си»:

1. Характер позичальника (character), тобто. мають на увазі його репутація, відповідальність, готовність і бажання погашати борг. Банк прагне передусім з’ясувати, як позичальник (фірма чи приватна особа) належить до своїх зобов’язань, були в нього затримки в погашенні позик, який його статус і в діловому світі. Банк прагнуть отримати психологічний портрет позичальника, використовуючи при цьому особисте інтерв'ю з нею, досьє із його особистого архіву, консультації коїться з іншими банками і фірмами і іншу доступну информацию;

2. Фінансові можливості (capacity), тобто. з’ясування платоспроможності позичальника останні кілька місяців, або років залежно від обсягу майбутньої кредитної сделки;

3. Капітал, майно (capital), тобто. наявність власного капіталу і згоду позичальника використовувати його на певної частини, у разі необхідності, погашення кредиту, визначення структури капіталу, співвідношення коїться з іншими статтями активів і пассивов;

4. Забезпечення (collateral), тобто. його достатність, якість і рівень можливості бути реалізованим застави у разі непогашення позички. Забезпечення кредиту дає можливість подолати слабкість інших критеріїв оцінки кредитного ризику, однак у будь-якому разі банкір завжди повинен пам’ятати одне правило: будь-коли надавати позику основі тільки застави чи гарантії. (Докладно питання, пов’язані з запорукою, розглядатимуться ниже).

5. Спільні економічні умови (conditions), тобто. з’ясування поточного стану економіки відповідного регіону чи країни, і навіть неодмінно — економіки галузі, до якої підключено заемщик.

3.3. Структурний аналіз кредита.

Що стосується сприятливого висновку про кредитоспроможності потенційного позичальника банк вдається до розробці умов кредитного договору. Цей етап називається структурним аналізом позички. У процесі структурування банк визначає основні характеристики ссуды:

— мета кредита;

— суму кредита;

— порядок погашения;

— срок;

— забезпечення кредита;

— встановлення відсоткової ставки;

— інші условия.

3.3.1. Мета кредита.

Перше питання, що цікавить банк: «Навіщо береться кредит?».

Мета кредиту служить важливим індикатором ступеня ризику, що з видачею кредиту. Банк, наприклад, уникає видачі кредити спекулятивних операцій, оскільки погашення залежить від результатів сумнівних, котрий іноді заборонених законом операцій та, отже, несе високий ризик. При видачі кредиту фірмі банк враховує частоту банкрутства у галузі і, природно, виявляє обережність стосовно підприємств, які у нестабільних отраслях.

Видаючи кредит підприємству, банк повинен переконатися, що кредит береться до виконання цілей, передбачених статутом фирмы.

Мета визначає і форму кредиту. Тож якщо позичальник з допомогою кредиту прагне подолати короткочасний розрив надходженням засобів і платежами, та найбільш підходящої формою кредиту є овердрафт. Фінансування капітальних видатків вимагає за інші форми кредитування, наприклад, термінової позички і т.д.

Характерною ознакою організації системи короткострокового кредитування комерційних банків є орієнтація на економічні (якісні), а чи не технічні (кількісні) критерії під час вирішення питання про надання позичок й у остаточному підсумку — під потребу соціальноекономічного розвитку суспільства як критерій всім банківських учреждений.

Насправді це, що кредитуються витрати підприємств із виробництва та реалізації тієї продукції, у якій справді відчувається потреба суспільства, та її якісні характеристики відповідають перспективним вимогам, відповідним чинним світових стандартів. У цьому важливо, щоб можливі труднощі його реалізації було зумовлено не недостатньо високим якістю, а тимчасовим відсутністю коштів у потребителя.

Аналогічно, якщо йдеться про довгострокове кредитування, то кредитується лише та інвестиційна діяльність, що у найбільшою мірою відповідає потребам громадського прогресу й у найближчому майбутньому може принести суттєвий ефект з погляду задоволення потреб суспільства та його окремих членов.

Характерним прикладом ефективності як і орієнтації (під час першого чергу задоволення потреб суспільства) служить повоєнний досвід Японії ФРН, де найбільші промислові компанії та банки, визначаючи основних напрямів своєї діяльності, на чільне місце ставили нечисте комерційні характеристики, а суспільної значущості тієї чи іншої виду діяльності, тим щонайменше пов’язуючи задоволення цих громадських потреб з матеріальною вигодою собі. Є думка, що саме такою підхід лежав основу появи з так званого «японського дива» і навіть дозволив зайняти японською, й німецької економіці чільне місце у структурі світогосподарських связей.

Як індикатора суспільних потреб у цьому чи іншій формі продукції служить попит її у як з боку населення, і із боку підприємств і закупівельних організацій. Кількісне вираз дані характеристики знаходять у числі заявок деякі види товарів та послуг із боку юридичних, ув’язнених господарських договорів і т.д.

Досить важливою характеристикою розмірів попиту умовах ринку служить динаміка цін: їх стрімке зростання за інших рівних умов свідчить про збільшення попиту, падіння — про його скороченні. Аналогічно у ролі індикатора змінених потреб (за інших рівних умовах) може бути курс акцій тій чи іншій компанії, чуйно реагує зміну потреб суспільства на вироблених нею товарах і послугах і відбиває певною мірою рівень прибутковості компаний.

Тільки за орієнтації на попит, під потребу кінцевого споживача при кредитуванні тих видів господарську діяльність, пов’язані з виробництвом, торгівлею продукції, користується попитом, кредитування відповідає інтересам суспільства, а чи не окремих підприємств. І лише за цьому поєднуються інтереси господарства за цілому і банків, як самостійних госпрозрахункових підприємств, за умов комерційного банківської справи, що є гарантією повернення наданих коштів, забезпечує майбутню платоспроможність клієнта, отримання стійкою банківської прибыли.

Коли мета кредитування зазначена у кредитному договорі, клієнт зобов’язаний використовувати отримані кошти на фінансування тих витрат, котрим вони предоставлены.

3.3.2. Сума кредита.

Банк повинен перевірити обгрунтованість заявки щодо суми кредиту. Важливо від початку вірно знайти необхідну суму, бо у іншому разі банк неминуче зіштовхнеться з проханням про збільшення кредиту в разі настання кризової ситуації. Небезпека те, що банку доведеться вибирати між двома неприємними альтернативами: надати додатковий кредит чи втратити ті гроші, які були видано в позичку. Тому банк, отримавши розрахунки клієнта, повинна сама оцінку потреби кредиту, внісши необхідні коррективы.

Практика показує, що у основу заявки на кредит позичальник закладає найбільш оптимістичний варіант розрахунків, вважаючи, таку суму буде легше отримати в банку. Це можуть призвести до нездатності погасить позичку. Іноді позичальник, навпаки, просить в банку завищену суму, розраховуючи, що якщо його прохання нічого очікувати задоволена, він згодом знизить суму заявки.

Банк під час аналізу суми кредиту має орієнтуватися на цей вид, термін кредиту та щодо участі коштів позичальника у фінансуванні угоди. Останнє у світовій практиці є обов’язковою умовою. Проте російські банки в час часто давали кредит під угоди, у яких передбачається участь лише позичкових грошей, що, безсумнівно підвищувало ризики даних операций.

3.3.3. Порядок погашення кредита.

Погашення кредиту може здійснюватися одноразовим внеском по закінченні терміну чи рівномірними внесками протягом усього періоду дії кредиту. У разі розробляється графік погашення відповідності зі термінами оборотності капитала.

Банк повинен перевірити, чи відповідають умови, запропоновані клієнтом, його реальним возможностям.

Банк завжди має враховувати можливі помилки і з клієнта зобов’язання про погашення невідшкодованою частини боргу рахунок власних средств.

3.3.4. Терміни погашення кредита.

Чим тривалішою від термін позички, то вище ризик, тим більше ймовірність те, що виникнуть непередбачені труднощі й клієнт зможе погасити борг у відповідність до договором. Комерційний банк, з характеру залучених коштів, повинен обмежувати свою кредитну діяльність у сфері короткоі середньострокових операцій. Нині у Росії, у зв’язку з з несприятливої економічної ситуацією високої інфляцією, найчастіше видаються кредити терміном три місяці. Якщо це потрібно, такий кредит може пролонгироваться.

3.3.5. Забезпечення кредита.

Дуже важливим елементом для кредитної угоди і те, що позичальник зможуть подати як забезпечення кредиту. Забезпечення — це остання лінія оборони для банку, і рішення надати кредит завжди має базуватися на достоїнствах самого фінансованого проекту, а чи не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної угоди пов’язані з підвищеним ризиком, було великою помилкою видавати кредит під хороше забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому постає запитання забезпечення необхідно вирішувати вже полі того, як кредитна угода полічена прийнятною для банка.

Без забезпечення кредит може надаватися лише тому випадку, коли джерело погашення позики високо надежен.

Забезпечення кредиту може у двох формах:

1) залог;

2) поручительство.

1. Запорука — одна з надійних забезпечень кредита.

Продаж банком закладеної власності дозволяє покрити борг у разі неповернення позичальником кредита.

Внесення застави має заохочувати позичальника до своєчасному погашення боргу. Річ у тім, що нерідко клієнти розглядають банк як багатий джерело дешевих грошей. Наявність застави дисциплінує позичальника, змушує його серйозніше ставитися до своїх обязанностям.

Найкраща форма застави нині - депозитна чи готівкова валюта, яка передається до банку. Запорука може статися представлено товарному, майновому вигляді, як акцій, цінних паперів, і коли він передається до банку, то називається — заклад. Банк зобов’язаний забезпечувати схоронність застави і використати його лише тоді неповернення кредита.

Також заставу можливо, у вигляді товарів у обороті чи продукції обробці, проте, т.к. складно простежити над кількістю товару та продукції в момент, такий заставу не приветствуется.

Вирішуючи питання заставу необхідно ухвалити до уваги такі факторы:

— ліквідність, тобто. можливість застави, наявність нею попиту, якість застави — наскільки застаріло чи пошкоджено оборудование;

— яке співвідношення ринкову вартість застави та розміру кредиту та як часто він повинен переглядатися. (Банк має бути переконаний, у разі продажу застави виручка буде достатньою покриття непогашеною частини кредит або концесію всього кредиту та витрат за інкасації боргу. Слід підкреслити, що з банку важлива ліквідаційна вартість застави, т.к. можлива ринкова ціна м.б. різко знижена через недообліку якихось факторов);

— як запоруку захищений від инфляции;

— у разі невиконання зобов’язань позичальником легко буде стягнути заставу в законному порядке;

— перевірити підконтрольність застави, тобто можливість кредитора вступити володарем запорукою. Наприклад, простіше вступити володарем грошима, землею, будівлями, ніж вантажівками, місцезнаходження яких важко установить;

— перевірити до надання кредиту активи, гадані як застави, на наявність вже наявних претензій та інших позовів на них;

— зареєструвати поступку прав на заставу у суді (якщо закон це допускает);

— проводити періодичні перевірки місцезнаходження і стан залога.

Сума кредиту з урахуванням відсотків має перевищувати 85% від суми заставного забезпечення кредита.

Розглянемо іншу форму забезпечення кредита:

2. Поручництво. Зазвичай поручництво — договір з односторонніми зобов’язаннями, з якого поручитель бере зобов’язання перед кредитором оплатити за необхідності заборгованість позичальника. Насправді поручництво є найприйнятнішої формою забезпечення, коли поручитель має бездоганної платоспроможністю і викликає сумніви ні обсяг, ні юридична обгрунтованість гарантованих їм зобов’язань, і надалі таким сумнівам навряд чи може виникнути. Якщо позичальник виявився неплатоспроможним, то поручителю, котрий у цій ролі під час укладання кредитного договору, слід погасити істотну задолженность.

Для складання поручництва необхідно письмова заява поручителя, де зазначено боржник, і сума зобов’язань. Особливого значення має те що, що зобов’язання поручителя виступають доповненням до основний заборгованості. Це означає, що кримінальну відповідальність поручителя обмежується лише зобов’язаннями, які зізнаються самим боржником. Як це і боржник, поручитель відповідає за сплату відсотків, відшкодування збитків, сплату неустойки, якщо інше не передбачено у договорі поручительства.

Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. Поручництво дає права банку використовувати поручителя бо коли він той був сам основним відповідачем по обязательствам.

Зазвичай, поручництво охоплює всю суму. Якщо боржник перестав бути платоспроможним або хоче оплачувати борг, то цьому випадку його оплачує банку поручитель, якого після здійснення платежу переходить вимогу до боржникові. Надалі може бути пред’явлено останньому поручителем, що виступає вже у ролі кредитора.

Особливою формою поручництва є видача гарантий.

Вона відрізняється від поручництва тим, які є актом, дополняющим основну сделку.

Гарантія — це зобов’язання гаранта виплатити за Конституції певну суму в разі настання гарантійного случая.

У банківській практиці нерідко трапляється, що позичальник повинен надати зобов’язання щодо гарантії повернення від іншого банку. Видаючи гарантію, банк зобов’язується стосовно кредитору виступити гарантом те, що в разі настання гарантійного випадку він виплатить певну суму. Банківську гарантію поширюється на невиплачені боржником у визначений термін відсотки або це частини ссуды.

У межах гарантійного зобов’язання банку претензії і заперечення позичальника до кредитору не враховуються. У зв’язку з цим забезпечивши кредиту банки, зазвичай, віддають перевагу гарантії, а чи не поручительству, особливо якщо у гарантію включений пункт «на першу вимогу». У цьому вся разі банк-гарант зобов’язується внести гарантовану суму з першого повідомленні кредитного інституту, на користь якого виставлено гарантия.

Видані хозорганами гарантії зберігаються у банку гаранта і видають у кредитує банк разом із повідомленням банку гаранта про прийнятті гарантии.

Якщо ролі забезпечення кредиту використовується страхування ризику його виконання страховими компаніям, що досить поширено у Росії, то, при вирішенні питання видачі кредиту клієнт надає до банку договір страхування і страхової полис.

3.3.6. Встановлення відсоткової ставки.

Відсоток за кредитами, зазвичай, визначається шляхом нарахування надбавки до базової ставці. Базова ставка встановлюється кожним банком індивідуально залежно від ставки Центрального Банку. Надбавка залежить від характеру позички і рівня ризику, що з ней.

Основне правило — що більший позичальник, тим нижче відсоткову ставку, нижче ризик. Велике підприємство набагато устойчивее.

Дрібні підприємства ставляться до посиленої групі ризику. Їм видається кредит під найвищі відсоткові ставки.

Така система практикується в весь світ. Наприклад, в сучасному англійському банку кредити великим фірмам, які підтримують постійні зв’язки й з банком, видаються по базової ставці чи надбавкою в 2−2,5%, а, по кредитах малим підприємствам, індивідуальним позичальникам надбавка до базової ставці становить 4−5% залежно від наявності забезпечення та інших факторов.

3.4. Оформлення контроль над виконанням кредитної угоди цілях запобігання кредитного риска.

3.4.1. Оформлення кредитної угоди та кредитного досье.

Оформлення кредитної угоди відбувається через укладання кредитного договору між кредитором і позичальником. У кредитний договір визначаються основні умови видачі кредиту: мета, терміни, розмір, відсоткові ставки, сума, яку банк іншого за надання кредиту; режим використання позичкового рахунки, порядок погашення суми основного боргу та відсотків по нього; види й форми перевірки забезпечення; обсяг інформації, наданої позичальником; обов’язки, і відповідальність сторін, і навіть інші условия.

Згода про надання кредиту видається, зазвичай, в письмовій формі, це обов’язковий значних кредитів. І щоб коли позичальник згоден із умовами кредиту, він передає банку своє підтвердження, після чого вважається, що кредитний договір вступив у силу.

У банку контролю над перебігом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація по кредитної угоді і всі дані про заемщике. Документи групуються наступним образом:

— матеріали з приводу кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов’язань, гарантійних листів і т.д.);

— фінансово-економічна інформація (финан-совые звіти, аналітичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т.д.);

— матеріали про кредитоспроможності клієнта (аналітичні звіти кредитних агентств, відомості, одержані від інших банків, телефонні запити, й т.д.);

— документи з забезпечення кредиту (свиде-тельства заставу, документи про передачу прав за депозитними вкладами і цінних паперів, заставні і т.д.);

— листування за кредитами (листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т.д.).

Банк долен здійснювати постійний контролю над виконанням умов кредиту, обумовлених договором, чи кредитний мониторинг.

Кінцевою метою — забезпечити погашення вчасно основного боргу сплату відсотків за кредитом. Кредити, якими виникають проблеми з погашенням, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіваним: досвідчений фінансист може знайти ознаки небезпеки задовго перед тим, як нездатність клієнта погасити стане явной.

3.4.2. Встановлення відповідальності окремих працівників за видачу кредита.

Надійність і прибутковість кредитів визначається досвідом та кваліфікацією кредитних работников.

Персонал, відповідальний за видачу кредитів, повинен мати низкою особистих і фахівців на шляху успішної роботи. Дані співробітники банку на основі особистих розмов із клієнтом, що звернулося до банку по кредит, вивчення необхідних матеріалів фінансове становище фірми, обстеженні справ на місцем проживання тощо. дають висновок доцільність видачі кредиту, формують умови майбутнього кредитного договору. Вони є свого роду «ситом», що дозволяє відсіяти ризиковані і нерентабельні нові проекти та відібрати найперспективніші угоди. Працівники кредитних відділів банків повинні мати такими характеристиками:

— вміння спілкуватися із людьми;

— бути рішучими і дипломатичными;

— бути пильними до деталям;

— вміти ризикувати, але пам’ятати про відповідальність за схоронність капіталу банку і довірених йому коштів вкладчиков;

— робити своєї роботи чесно, банківську справу грунтується на довірі, і нечесний працівник може завдати великої шкоди і банку, та її клиентам;

— бути працездатними, змогли ефективно використати время.

Отже, працівникам кредитних відділів банків під час видачі кредитів необхідно здійснювати такі действия:

I. Виїжджати до клієнта, ще до його видачі кредиту. На місці побачимо, що представляє з себе клиент;

II. Після видачі кредиту, проводити проміжні ревізії. Важливо, щоб перевірки не носили систематичний характер;

III. Супроводжуватиме кредит і контролювати розрахунки з кожну операцію. (Але це означає не надмірне регламентування порядку витрати коштів підприємством, а надання велику самостійність керівникам підприємства міста і підвищення його відповідальності, зокрема і матеріальної, за витрачання коштів. Зокрема, клієнтам може надаватися відносна свобода у межах загального обсягу виданих коштів перерозподіляти його з урахуванням мінливих господарської ситуації, соціальній та цілях підвищення ефективність використання ресурсов).

3.4.3. Основні дії банків із запобігання появі сумнівного кредита.

Трапляється, що ретельний аналіз поточної фінансової звітності в порівнянні з минулими звітами виявляють такі тривожні сигнали, як різке збільшення дебіторську заборгованість, зниження коефіцієнтів ліквідності, падіння обсягу продажу, втрати від операційну діяльність і т.д. Поганими симптомами є ненадання вчасно запрошенной банком інформації, або фінансових звітів, ухиляння керівників фірми від телефонних та особистих контактів із банком, захоплення клієнта створення нових підприємств чи скуповуванням нерухомості, накопичення спекулятивних запасів, втрата важливих клієнтів — і т.д. Багато може сказати кредитному відділу поведінка діловими партнерами позичальника (запити щодо його кредитоспроможності постачальників, анулювання страховки страхова компанія) чи повідомлення інших відділів банку (наприклад, поява сальдо на рахунках клієнти на даному банке).

Якщо банк виявив неблагополучний кредит, багате неплатежем, він має діяти незамедлительно.

За такого стану з кожним позичальником банк розбирається индивидуально.

За необхідності банк може посилити режим кредитування. Тут возможно:

— збільшення відсоткової ставки (таку можливість необхідно включити в кредитний договор);

— припинення видачі кредиту, якщо її видано не полностью;

— вимога погашення кредита.

Проте, найкращим виходом є обговорення справ Росії із позичальником і розробка програми подолання кризової ситуації. Такий варіант більш бажаний, чіт оголошення позичальника банкрутом. Якщо удасться переконати клієнта, що становище можна виправити, банк може запропонувати продати активи, скоротити персонал, знизити накладні витрати, змінити маркетингову стратегію, змінити керівництво компанії та т.д.

Формами відповідальності порушення кредитного договору є неустойка і відшкодування збитків. Оскільки законодавство зовсім позбавлений норм, які встановлювали б неустойку за зазначені порушення, вона носить виключно договірний характер. За порушення термінів повернення отриманого кредиту клієнт, зазвичай, зобов’язаний сплатити банку підвищені проценты.

4. ЗАПИТАННЯ, ЯКІ НЕОБХІДНО ДОЗВОЛИТИ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ КРЕДИТНЫХ.

РИСКОВ.

На погляд існує низка питань, постановка що у цілому в країні зможе допомогти розв’язання проблеми кредитних рисков.

У нашій країні відсутня політична поки налагоджена система збору інформації про кредитоспроможності клієнтів, і навіть даних про здобутих і непогашених ними кредитах.

Наприклад, мови у Франції створена Центральна служба ризиків, яка займається зазначеної діяльністю. Кожен банк, бажаючий отримати інформацію клієнта, перш ніж видати чи збільшити йому суму, вправі звернутися по послуги до цієї службі. Банк, котра отримує таку інформацію, не повідомляється у тому, який банк вже видав кредит, і тих більш, яких умов укладено кредитний договір. Він може осведомиться лише у тому, яка її загальна сумма.

Робота зі створення нашій країні системи збору інформації про клієнтів — потенційних позичальників поки лише начинается.

Американські корпорації (зокрема «Дан і Брэдстрит») розраховують виходити російський ринок та запропонувати російським комерційних банків наступний набір услуг:

— бізнес-довідка на окрему компанію з її рейтингом з урахуванням оцінки фінансового стану, практики оплати рахунків, дотримання інших етичних норм бізнесу, аналізу арбітражних справ Росії із її участю, і т.д.;

— маркетингові дослідження, у регіональному і галузевому разрезах;

— країнні довідники які з оглядом економічної ситуації в, митного, валютного регулювання, умов платежу і арбитража;

— галузеві, регіональні і спеціальні справочники.

Передбачається, що комерційних банків Росії, бажаючі отримати інформацію своїх клієнтів, зможуть через відповідну телекомунікаційну мережу безпосередньо виходити на базі даних цієї самої корпорації і дослівно за лічені секунди отримувати цікаві для них інформацію про фінансовий стан потенційного заемщика.

Проблема у цьому, що підприємства міста і организации-клиенты комерційних банків не бажають надавати інформацію самих собі, що серйозно утрудняє збір потрібних відомостей. Їх відмови від надання такої інформації є важливим показником, що характеризує цю компанію із від'ємною стороны.

Отже, поки Росії відсутня загальна інформаційна мережу для всім підприємствам (потенційним позичальникам) і що підприємства мусять боятися надавати у таку мережу інформації себе, кредитні ризики у Росії буде ще дуже високі. Необхідний комплексний підхід до вирішення зазначених вище завдань із залученням законодавчих органів з метою створення цивілізованого ринку України і зниження криміногенної обстановки в России.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Наприкінці хотілося б вкотре підкреслити велике практичне значення теми даної дипломної работы.

Величезні неплатежі країни, нині, пов’язані з недооцінкою моментів кредитних ризиків, з нецивілізованим підходом банків початку розвитку ринкових ставлення людини-спеціаліста до своєї кредитної политике.

Зблизька економічного становища потенційного позичальника важливі геть усі моменти, інакше банк може зазнати величезних втрат. Кредитным відділам банку необхідно постійно враховувати, аналізувати закордонний та все зростаючий російський опыт.

Тому застосовуваний мною у повсякденній роботі табличний спосіб оцінки ТЕО і фінансового стану підприємства, представлені у цій роботі, може розглядатися узято на озброєння кредитними інспекторами банков.

Литература

1. Наказ Міністерства Фінансів РФ від 28.07.94 р. № 100 «Про затвердженні положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика предприятия»;

2. Закон Російської Федерації «Про Заставі» від 29 травня 1992 р. № 2872−1;

3. Цивільний кодекс РФ;

4. Банківський портфель-1, Москва «Соминтэк» 1994 г.;

5. Банківський портфель-2, Москва «Соминтэк» 1994 г.;

6. Банківський портфель-3, Москва «Соминтэк» 1995 г.;

7. Банківська справа. Довідкове посібник під редакцією Ю. А. Бабичевой, 1994 г.;

8. Банківська право, Л.Г. Єфімова, видавництво «Бек», Москва, 1994 г.;

9. Сучасний комерційний банк. В. М. Усоскин, Москва, ІСЦ «ВазарФеро» 1994 г.;

10. Облікова політика та кредитний аналіз підприємства. Ю. С. Масленченков, В. А. Команов, Банківський журнал, № 4−1995 р.; 11. Фінансово-кредитна словник, Москва, «Фінанси і статистика», 1994 р., терміни: кредит і кредитні риски.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою