Публицистический стиль і норми мовленнєвій культурі

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ І НОРМИ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ.

Культура промови освіченого людини передбачає постійну піклування про такі риси промови, як правильність, точність, логічність, багатства і выразительность.

Нормы мовної поведінки в будь-який ситуації, у межах будь-якого стилю визначаються моральним змістом людських отношений.

Состояние культури промови в суспільстві окреслюється рівнем социально-речевого взаємодії, і рівнем міжособистісного спілкування. Вплив публіцистичного стилю на мовну культуру всього суспільства величезна. Тому спілкування у межах цього стилю вимагає уваги до змісту і малої форми высказываний.

1. Правильність промови

Правильность промови полягає у дотриманні які у тепер літературних норм, отражённых в словниках, граматичних довідниках, правилах орфографії і пунктуации.

Орфографічна правильність

Орфографическая правильність необхідна ще легенів та швидкого сприйняття письмового тексту і забезпечується твердим знанням відповідних правил.

Для газетної практики останніх характерні дві типові орфографічні ошибки:

неверное вживання прописних літер,.

неуместное використання лапок.

Прописная літера вживається значно ширше, чому це передбачено діючими правилами. Пишуть з великої букви все слова в назві партії, установи, фірми. За правилами предосить написати з великої букви перше слово в назві. З великої букви іноді пишуть назви посад різного рівня, хоча правило стосується лише вищих державних должностей.

Расширенно використовують і лапки. Іноді помітні ув’язненими в лапки назви населених пунктів (частіше селищ), районів города.

Орфоэпическая правильність

Орфоэпическая правильність залежить від соблюдении:

правил вимови і наголоси,.

интонационных норм.

Ошибки у постановці наголоси зустрічаються у мові партійних активістів і селянських депутатів, їх можна легко уникнути звернувшись до словникам. Наголоси вказуються у спеціальних орфоепічних словниках і довідниках наголосів, а й у багатьох словниках інших типов.

Типичными інтонаційними помилками є неправильна постановка логічного наголоси (виділення у фразі не головних за змістом слів), питальна інтонація в оповідної фразі, паузи, порушують синтаксичну структуру фразы.

Интонационные помилки предотвращаются підготовкою до публічної промови (попереднім прочитанням тексту вголос) і контролі за звучанням власної речи.

Граматична правильність

Грамматическая правильність промови складається з дотримання норм морфології і синтаксису сучасного російської мови і полягає у правильному виборі морфологічних форм слова правильному побудові словосполучень і предложений.

Новые громадські й економічних відносин призвели до зміни значень деяких слів, а тим самим і до змін у функціонуванні граматичних категорій. Деякі слова, раніше які мали форми множини, у сучасній промови отримали такій формі: адміністрації, бюджети, економіки, ризики, стратегії, пріоритети, підходи, структури. Така форма пов’язана з необхідністю найменування низки об'єктів, помилки у таких випадках відбувається зміна норми. У той самий час словоформи реальності, занепокоєності видаються порушеннями норми, т.к. спотворюють лексичне значення слова.

В області словотвори сучасна газетна мова відрізняється активністю використання деяких приставок і суфіксів. Хоча походження у мові природне та необхідний процес, далеко ще не все новоутворення прикрашають нашу мова. Розглянемо приміром використання суфіксаизация: інформатизація, гуманітаризація, фермеризація, регіоналізація, криміналізація і навіть витринизация магазинів. Нерідко читачеві буде просто більше не ясно значення матюка від, позбавленого конкретного способу життя і створеної за шаблону.

Главная проблема сучасного словотвори полягає, проте, над зловживанні окремими суфіксами, а в змішанні словотвірними коштів із різною стилістичній забарвленням. У однієї газетної статті можна зустріти і спеціальні терміни типу векселизация, і публіцистичні ярлики типу гайдаризация, зюганов-щина і вульгарні слова типу чорнуха, кидала, безнал, компра.

Сочетание однієї й тієї ж суфікса з різними основами породжує слова різних стилів, залежно від того чи похідне слово спеціальне, суворо мало, набуває воно яскраве образне значення чи приблизне значення, типові для просторечия.

Сказанное вище підводить нас до висновку у тому, що що пише повинен брати до уваги то, яку забарвлення надають слову словотворчі кошти й використовувати в відповідність до жанром.

В аналітичної статті можна вжити спеціальні терміни, але недоречно вживати слова з неопределённым значенням, слова, мають грубу, жаргонную забарвлення. З іншого боку, в памфлеті можливі розмовні слова новоутворення, не які виражають наукового понятия.

Среди типових морфологічних помилок у сучасній газетної промови часто встречаются:

замена падежного управління іменників прийменниковим (стратегія про знищення замість стратегія знищення, аналізувати звідси замість аналізувати це),.

замена непрямого падежу іменників конструкцій із, як (ми до війні, як щось належне),.

неправильный вибір падежу (Одне з перших прибув директор). У усній і письмовій публіцистичної промови дедалі частіше зустрічаються конструкції із прийменниками замість падежных конструкцій: досвіду у роботі / досвід роботи, курс — на реформи / курс реформ, аналіз на вологість / аналіз вологості, план у випуску / план випуску, невдача з виставою / невдача спектаклю, факти про втрату / факти втрати, перевершувати знання / перевершувати знаннями, відомого за своїм відкриттям / відомий своїми відкриттями, міністерства з податках / міністерство податків, обговорення з кандидатурою / обговорення кандидатури.

Подобные словосполучення ведуть до втрати приводами точного значення, до мовної надмірності і водночас невиразності, що чітко помітно у таких примерах:

Телеграммы в категорії термінова приймаються позачергово. Ми у жодному разі не переслідуємо мети обмеження наших гостей. Каждая партія пропонує свої рецепти відродження Росії. Потрібно визначити, кому адресовані наших видань. Броньовані двері, облицьовані з цінних порід. Вибори може обернутися російських платників податків у сотні мільйонів рублей.

Особенно широко поширився прийменник по став універсальним засобом сполуки слів в словосочетания:

концентрация по угарному газу,.

задолженности із зарплати,.

шаги по недопущення,.

договорённость по Карабаху,.

заявление по боснійським сербам,.

советовался у цій тактиці,.

расхождения у правах людини,.

инициатива по Чечні.

Не менш широко і безглуздо вживається прийменник о:

Было підкреслено необхідність…

Я хотіла про цьому описувати окремо…

Я мав у виду про їхнє політичної долі…

Там розуміють у тому, що криза невідворотний.

Неправильный вибір падежу зокрема у наступних примерах:

именительный падіж употреблён замість непрямого:

Нужно мати на увазі і виборча кампанія .

Мы розглядаємо це буде непросто як та чи інша можливість.

родительный падіж употреблён замість прийменникового:

Это спекуляція на нинішніх труднощів.

Это роман про провінційних моралі.

Об цих художників майже було невідомо.

Они зберігалися в таємних сейфів.

Вопрос про податків відсувається на задній план.

Неверный вибір морфологічних форм падежу веде спричиняє порушення синтаксичної структури пропозицій, например:

Достигнута домовленість низку заходів, можливо, открывающими (замість відкривають) шлях до світу.

Напомним хронологію подій, майже які призвели (замість не що призвели) до кавказького кризи.

2. Точність промови

Точность промови залежить від відповідність значення висловлювання задуму говорить і від правильності вживання слів, розрізнення слів близьких за змістом йди формою, дотримання норм поєднуваності слов.

Нарушение точності вживання слова може зробити безглуздою всю фразу, например:

Начали зав’язуватися і відновлюватися нові зв’язку…

Я зробив чимало висновків від дій, що їх повинен зробити…

Имело місце безстороннє подія.

Некоторые тенденції у мові сучасної публіцистики свідчить про недостатньо уважному відношенні авторів до точності словоупотребления.

Это проявляється у порушенні правил поєднуваності слів, так, наприклад, слово вирішувати є у такі висловлювання як вирішувати трагедію, вирішувати конфлікт, вирішувати криза, вирішувати стабілізацію. Тут явна мовна помилка — слово вирішувати немає настільки великого значення й поєднуваності.

Другое явище — невиправдано широкий ужиток слів, яка позбавляє їх будь-якого сенсу. Таке вживання отримали, наприклад, слова:

проведение, хід боротьба, розгляд, питання, проблема, структура, заходи, чіткий, жорсткий, певний, пріоритет, пакет, формат та інших.

В деяких випадках змішуються значення паронимов, наприклад, слово криміногенний вживається іноді замість слова кримінальний, слово екологія вживається замість стійкого висловлювання довкілля, олово озвучити вживається замість слів заявити, висловити.

Точность промови порушується в результаті опредмечивания абстрактних понять. У сучасному публіцистичної промови нерідкісне явище висловлювання:

процесс пішов.

появился чинник, котрі можуть торпедувати…

стабилизация впала.

набирают соціальної спрямованості…

пока йдуть зусилля про припинення бойових дій…

Нарушением точності промови є надмірність, тобто. вживання у словосполученні двох слів значення яких збігаються. Наведемо приклади надмірності:

Работа по розробці новим законом почалася.

политика України у галузі її позиції щодо ядерної зброї.

внутренний інтер'єр

полный аншлаг.

контактный телефон.

краткая анотація.

взаимное співробітництво.

сервисное обслуговування.

структурная система.

Типичным стало подовження промови з допомогою стандартних семантичних порожніх наповнювачів типу у хід, у процесі, провели, що його, справили, реалізували, наприклад, замість простий фрази захопили торговців зброєю пишуть провели операцію з захоплення.

3. Чистота промови

Чистота промови забезпечується винятком мовних елементів, далеких літературному мови, і навіть отвергаемых нормами моральності. Чистота промови передбачає послідовне дотримання стилістичних і етичних норм.

Необходимость уважного ставлення до чистоті промови у мові засобів пояснюється лише тим величезним впливом, що надає друковане, і більше произнесённое з телеекрана слово на масову аудиторію. Публіцистична мова формує мовну культуру всього общества.

Именно тому філологи, діячі культури й взагалі усе люди, стурбовані майбутнім мови та моральним станом суспільства вважають неприпустимим вживання у публічної промови слів і висловів з кримінального жаргону, що було модним в газетах найрізноманітнішої політичної спрямованості (за приклад можна назвати «Московський комсомолець »), постійне вживання лайки, ругательств.

Нарушение чистоти промови підриває авторитет засобів, викликає неповагу до журналістів, і політикам, що дозволяють собі таку стилістичну смелость.

Чистота промови передбачає також стилістично виправдане вживання іншомовних слів і термінів, у своїй головний критерій є зрозумілість терміна адресата повідомлення. Порозуміння у суспільстві виникає тільки тоді ми, коли який провіщає робить своє мовлення зручною до собеседником.

В останні роки у газетах і телебаченні вживаються такі нові іншомовні слова як бартер, брокер, інвестиції, клірінг. лізинг, ф’ючерс, монетаризм, дайджест, імпічмент, саміт. брифінг, ноу-хау, форс-мажор, ексклюзивний і багато другие.

Социолингвистические засвідчили, що й представники освічених кіл населення які завжди правильно розуміють значення цих слів. Встановлено, в частковості, деякі розуміють брифінг як нараду, засідання, круглий стіл, дискусію, дайджест як думка, ексклюзивний як актуальний чи лучший.

Неточное сприйняття аудиторією вживаних у засобах масової інформації може породжувати у свідомості перекручені уявлення про оточуючої економічної і політичною реальності. Неточність розуміння робить неможливим розумний діалог у суспільстві. Така ситуація жадає від тих, хто звертається до широкого загалу, подбати про зрозумілості своєї речи.

Иноязычные слова терміни цілком допустимі у спеціальних наукових журналах недоречні в інформаційних публіцистичних жанрах. Професор В. В. Колосов щодо терміна писав, термін за значенням точний, але хто звичайно знають його значення. У розмовної мови точність терміна втрачається — і слово заплутує нас, стаючи небезпечним.

Нарушением чистоти промови є й використання шаблонів — словосполучень, що виникли як метафори, але обессмысленных і емоційно потьмянілих внаслідок багаторазового вживання. Ось приклади шаблонов:

постоянная прописка (щодо людях), найрізноманітніші, глибинка, добрі (традиції, зміни), окремі (недоліки, особи), з граничною ясністю, складові успіху, звершення, полюбився, своєрідний, складний, вагомий, компетентні органи, відверто кажучи, якщо хочете, підживлення, амбіції, співпричетність, не панацея, новий імпульс, настрій, як відомо, невипадково, традиційний.

Нередко в промови журналістів зустрічається вираз глибоко символічно стосовно ситуацій, які мають нічого символічного, а є лише бажання побачити символіку.

От шаблонів відрізняються мовні кліше — стійкі висловлювання, необхідних стислого і точного викладу інформації, наприклад, осіння сесія, запровадження санкцій, підготовка візиту, економічне співробітництво, погоджувальна комісія, глава держави й т.п.

Таким чином, головні небезпеку чистоти промови — це бюрократизація мови та тиск канцелярського стилю, наплив запозичень, жаргонизация і вульгаризація спілкування.

4. Логічність промови

Логичность промови — це комунікативне якість, яка передбачає вміння послідовно, несуперечливо й оформляти яке виражається содержание.

Предметная логічність залежить від відповідність значеннєвих зв’язків мовних одиниць відносин між предметами і явищами действительности.

Понятийная логічність — це адекватне відбиток структури думки і її розвитку на значеннєвих зв’язках компонентів промови. Один із умов логічності висловлювання — його несуперечність, Проте, у політичному промови можна знайти чимало прикладів, коли ця умова порушується. Розглянемо наступний приклад: «Військовий етап відновлення Конституції Росії у Чеченської республіці практично завершено. Разом про те… в Грозному тривають запеклі бої «.

В цьому висловлюванні друге пропозицію перекреслює сенс первого.

Логическая помилка міститься і у таких примерах:

Ситуация поступово поліпшується, але обстановка продовжує залишатися сложной.

Надо відновити завданий ущерб.

Это потрібно зробити в максимально стислі терміни, але, звісно, не без шкоди якості работы.

В окремих випадках порушення логічності промови виникає й унаслідок нагромадження метафор, например:

Этот співак давно слід за верхніх щаблях першої шеренги мастеров. Мы були на межі піднесення экономики.

Логические помилки часто зустрічаються у творах школьников:

А хіба можуть поет, який був великим гуманістом, виносити на суд читача свої найпотаємніші мысли?

Что ж дозволило їх поставити на щабель величезного внеску у розвиток культури России?

Андрей неспроможна знайти своє місце у романі. Война!

Логической помилкою є також двозначність высказывания:

Топор, яким Раскольніков робить вбивство, спрямований лезом до герою.

История виникнення таких людей вкрай интересна.

Список літератури

Бельчиков Ю.О. Стилістика і «культуру промови. — М., 2000.

Введенокая Л.А., Павлова Л. Г., Катаева Е. Ю. Російську мову й культура промови. — Ростов-на-Дону, 2000.

Гойхман 0.Я., Надеина Т. М. Основи мовної комунікації. — М., 1997.

Зарецкая О. Н. Риторика. Теорія і практика мовної комунікації. — М., 1998.

Иванова-Лукьянова Г. Н. Культура мовлення. — М., 1998.

Клюев Є.В. Мовна комунікація. — М., 1998.

Культура парламентської промови. — М., 1994.

Культура мови і ефективність спілкування / Під ред. Прудкина Л. К., Ширяєва О.Н. -М., 1996.

Костомаров В. Г. Мовний смак епохи. — М., 1994.

Лаптева О. А. Жива російська промову з телеекрана. — М., 2000.

Майданова Л. Структура і композиція газетного тексту. — Красноярськ, 1973.

Плещенко Т.П., Федотова Н. В., Чечет Р. Г. Основи стилістики та світової культури речи.-Минск, 1999.

Поварнин С.І. Суперечка. Про теорії та практиці спору. — СПб., 1996.

Русский мову кінця століття століття (1985;1995). — М., 1996.

Свинцов В.І. Значеннєвий аналіз стану та обробка тексту. — М., 1979.

Сенкевич М. П. Робота редактора над стилистико-речевыми помилками. — М., 1980.

Соколова В. В. Культура мови і культура спілкування. — М., 1996.

Сопер П. Основи мистецтва промови. — М., 1992.

Стюфляева М.И. Образні ресурси публицистики.-М., 1982.

Тертычный А. А. Жанри періодичної преси. — М., 2000.

Уемов А.І. Логічні помилки. — М., 1975.

Шапошников В.М. Російська мова 1990;х. Сучасна Росія мовному відображенні. — М., 1998.

Шкатова Л. А. Кошти і прийоми виразності промови. — М., 1995.

Шмидт Р. Мистецтво спілкування. — М., 1992.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.