Вступ. 
Безпритульність та бродяжництво дітей як соціально-педагогічна проблема

Соціально-економічний занепад в суспільстві породив глибоку кризу сім'ї, сприяв посиленню таких хвороб суспільства, як алкоголізм, наркоманія, бездоглядність та ін. Створилася загроза руйнування сім'ї як соціального інституту. Сім'я зазнала деформації, а то й повного руйнування, і в першу чергу, від цього страждають діти, що нерідко виявляється в їх поведінці, яке не завжди відповідає соціальним нормам.

Становище дітей особливо обтяжливо там, де вони залишаються не тільки без нагляду батьків, а й виявляються викинутими на вулицю своїми батьками — алкоголіками, наркоманами, душевнохворими. Багато дітей залишають, перш за все, конфліктні сім'ї, біжать з дому від побоїв, погроз, образ, туляться на вокзалах, в метро, в інших громадських місцях. Психічна травма в дитячому віці може позначитися на подальшому формуванні особистості, руйнування соціальних підвалин і цінностей.

Офіційної статистики щодо кількості бездоглядних і безпритульних дітей в Україні, які виховуються переважно в умовах вулиці, немає. За даними Міністерства внутрішніх справ України, усього за підсумками 2003 р працівниками міліції до органів внутрішніх справ доставлено 24 тиснеповнолітніх за бродяжництво та 10 тис. за жебракування.

За даними Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді, за 2003 р у притулках для неповнолітніх перебувало 28 432 вихованців (у 2000 р. — 27 773, 2001;му — 28 477, 2002;му — 30 007). Кількість дітей, які потрапляють до притулків для неповнолітніх, останні три роки практично не змінюється, за винятком 2002 р.: з причин бродяжництва, бездоглядності, жебракування у 2003 р. потрапило до притулку для неповнолітніх 15 634 дитини, конфлікту в сім'ї - 3637, особистого звернення — 2650, вилучено з сім'ї кримінальною міліцією — 5842, загубилися, були підкинуті - 696 дітей. Проблема дитячої бездоглядності та безпритульності залишається актуальною для всіх регіонів нашої держави. Зокрема, за офіційними даними, на Чернігівщині кількість таких дітей станом на 01.01.2008 р., становила 2775 осіб. Абсолютна більшість із них (2157 дітей або 77,7%) належать до категорії соціальних сиріт, тобто сиріт при живих батьках, які з різних причин не дбають про власних дітей. Зауважимо, що тут не врахована специфічна категорія дітей групи соціального ризику щодо дитячої безпритульності та бездоглядності.

На теперішній час у монографіях, дисертаціях та інших наукових працях із соціальної педагогіки певною мірою висвітлено: науково-теоретичні засади соціально-правового, соціально-педагогічного та соціального захисту дитинства (Н. Агаркова, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, М. Ковальчук, І. Ковчіна, І. Пєша, та інші); причини виникнення соціального явища дитячої бездоглядності та питання розробки соціально — педагогічних механізмів його локалізації (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Л. Волинець, Л. Дулінова, А. Зінченко, А. Капська, Л. Мардахаєв, Ф. Мустаєва, І. Пінчук, та інші); особливості професійної діяльності соціального педагога з дезадаптованими категоріями дітей та технології соціально-педагогічної роботи з ними (Г. Бевз, Л. Артюшкіна, Т. Василькова, Ю. Василькова, Н. Заверико, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, А. Мудрик, Л. Завацька, Л. Рень, та інші).

Отже, аналіз наукових джерел та актуальність проблеми обумовили вибір теми курсової роботи «Безпритульність та бродяжництво дітей як соціально-педагогічна проблема» .

Мета: вивчити специфічні особливості та причини виникнення таких соціальних явищ як дитячі безпритульність та бродяжництво і шляхи вирішення цієї проблеми в сучасному суспільстві.

Завдання дослідження:

• 1. Охарактеризувати явища дитячих безпритульності та бродяжництва.
• 2. Визначити причини та наслідки дитячих безпритульності та бродяжництва.
• 3. Описати систему державних та громадських інституцій, що займаються проблемами дитячої безпритульності.
• 4. Дослідити технології соціально-педагогічної роботи з безпритульними дітьми та дітьми, які займаються бродяжництвом.
• 5. Висвітлити зарубіжний досвід соціально-педагогічної роботи з безпритульними дітьми.

Об'єкт дослідження: бродяжництво та безпритульність дітей як негативне суспільне явище.

Предмет дослідження: особливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми.

Основним методом дослідження є аналіз наукової психолого-педагогічної літератури і періодичних видань з вивчення даної проблеми в сучасному суспільстві.