Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено стан її наукової розробки; розкрито зв’язок з науковими проектами, програмами, планами; сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі - «Теоретичні основи побудови системи державного соціального страхування» — узагальнено теоретичні основи побудови систем державного соціального страхування; сформульовано принципи їх функціонування; визначено функції державного управління системою соціального страхування.

Передумовою формування сучасної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування стала зміна суспільно-економічних відносин в Україні. Просування до демократії під час трансформації соціально-економічних відносин передбачало відхід від домінування державного управління над соціальною сферою й подолання пасивності громадян у захисті свого соціального становища.

Незабезпеченість унаслідок хвороби, інвалідності, безробіття, коли найнята особа не може брати участі у виробничому процесі й у результаті чого залишається без заробітку, стає для окремої особи випадковим явищем, для ринкової економіки в цілому — постійним та масовим. Тому виникає об'єктивна необхідність втручання держави у сферу розподілу доходів шляхом проведення відповідної соціальної політики.

Сутність будь-якого виду страхування полягає в зменшенні й компенсації ризику матеріальних збитків завдяки розподілу його негативних наслідків у часі та між якомога більшою кількістю суб'єктів (юридичних і фізичних осіб), які зазнають певних ризиків. З соціальних позицій соціальне страхування — форма соціального захисту яка дає змогу в разі настання соціального ризику зберегти необхідні стандарти рівня та якості життя працюючих.

У роботі доведено, що для працюючого населення України основним інститутом реалізації права на соціальне забезпечення є соціальне страхування, що захищає найманих працівників та самозайняте населення від найбільш значущих, серйозних і масштабних соціальних ризиків. Соціальне страхування є провідною організаційно-правовою формою соціального забезпечення, яка гарантує особам право на соціальне забезпечення та профілактику соціального страхового ризику за рахунок страхових коштів.

Соціальне страхування як соціальна система ставить за мету визначення та створення загальнонаціональних пріоритетів і механізмів реалізації законодавчо закріплених соціальних, правових та економічних прав і свобод, соціальних гарантій громадян; формування органів управління всіх рівнів, інститутів, а також соціальних служб, що забезпечують певний рівень соціального захисту населення від дестабілізуючих чинників (інфляція, безробіття, спад виробництва тощо), досягнення соціально допустимого рівня життя населення.

При створенні національних систем соціального страхування необхідно дотримуватися принципів, прийнятих світовим співтовариством у цій сфері. Основні принципи соціального страхування закріплені в законодавчих актах і становлять ту частину соціальної надбудови, котра визначається базисними, соціально-економічними відносинами суспільства, його структурою.

На підставі вивчення літературних джерел визначено основні функції соціального страхування. Головними з них є такі: захисна (підтримка матеріального рівня застрахованого); відтворювальна (покриття всіх витрат застрахованим (і членам їхніх родин), достатніх для нормального перебігу відтворювального циклу у випадках хвороби, інвалідності); перерозподільна (вплив на сферу суспільного розподілу й перерозподілу), що полягає в розподілі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, всіма роботодавцями, роботодавцями й застрахованими, роботодавцями та державою; стабілізувальна, що полягає в узгодженні інтересів усіх соціальних суб'єктів (працівник, роботодавець, держава) з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань (рівень соціального захисту, коло осіб, що підлягають соціальному страхуванню, розподіл фінансового навантаження між соціальними суб'єктами, участь в управлінні соціальним страхуванням).

Доведено, що для створення|створіння| й нормального функціонування системи соціального страхування держава, насамперед|передусім|, повинна в законодавчому порядку|ладі| встановити основні соціальні гарантії, механізм їх реалізації та функції надання соціальної підтримки. Таким чином, соціальне страхування є невід'ємною частиною політики держави, спрямованої на забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.

Державне управління системою соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є ефективним механізмом управління суб'єктами системи соціального страхування, які вирішують покладені на них соціально-економічні завдання з використанням відповідних методів управління, що засновані на принципах справедливості й законності.

На підставі опрацьованих матеріалів доведено, що основним принципом, на якому будується ефективна система соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є ефективна діяльність державних інституцій, координація та їх ефективна взаємодія як між собою, так і соціальними партнерами, які залучені на законодавчому рівні до управління системою.

Аналіз законодавчих і нормативно-правових актів, які були прийняті за часів незалежності України у сфері соціального страхування, дав змогу дійти висновку, що правова база системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в основному сформована, однак у зв’язку з впливом певних чинників (фінансові можливості держави, політична нестабільність тощо) приймаються поточні рішення, що не дають можливості досягти необхідного рівня матеріального забезпечення застрахованих громадян. Система загальнообов’язкового державного соціального страхування України в організаційній, економічній та соціальній сферах потребує подальшого вдосконалення, яке зробило б її адекватною умовам перехідного періоду до соціально орієнтованої ринкової економіки. Насамперед, потребує вдосконалення механізм державного регулювання соціального страхування в Україні.

У другому розділі - «Аналіз функціонування системи державного соціального страхування» — узагальнено досвід функціонування зарубіжних систем соціального страхування; розглянуто фінансовий механізм системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; проведено аналіз практики страхових виплат у системі соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Проведене в роботі дослідження діючих систем соціального страхування в найбільш розвинутих країнах (Великобританії, Німеччини, США, Франції, Швеції) дає підстави стверджувати, що в них створені ефективні моделі соціального страхування.

У більшості розвинутих країн світу фінансові механізми соціального страхування використовують принцип автономності від державного бюджету, а також актуарні методи розрахунку для підтримання збалансованості фінансового забезпечення в довгостроковій перспективі. При цьому організація страхових фондів, як правило, зводиться до двох видів:

фінансові потоки соціального страхування здійснюються за допомогою спеціальних державних централізованих позабюджетних фондів;

організація фінансових потоків фондів — це взаємне страхування під контролем держави.

Соціальні фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих і роботодавців, субсидій держави. Розмір утримань страхових внесків із зарплати працюючих чималий (у різних країнах він становить від 6 до 14%).

Підкреслено, що найбільш поширена система соціального страхування, за якою страхові внески обов’язково утримуються із заробітної плати, а право на страхову виплату чи допомогу (за наявності трудового стажу і деяких інших умов) надається незалежно від матеріального становища сім'ї застрахованого.

У багатьох економічно розвинутих країнах Європи (Німеччина, Франція, Швеція) створені й функціонують соціальні фонди, що виконують функції соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, надається соціальна універсальна допомога, спрямована на стимулювання народжуваності, підвищення добробуту сімей з дітьми, широко використовується обов’язкове медичне страхування, що дає змогу забезпечувати високий рівень медичних послуг.

Теоретичні напрацювання та практика управління соціально-економічними процесами в країнах з усталеною ринковою економікою є тим підґрунтям, на якому формувалися, функціонували, розвивалися та діють різноманітні моделі соціального страхування. Моделі соціального страхування суттєво відрізняються одна від одної в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Однак їм притаманні конструктивні елементи та підходи, які можна використати в постсоціалістичних країнах, але з урахуванням специфічних рис їх соціально-економічного стану. Для України зарубіжний досвід має як теоретичне, так і практичне значення, зважаючи на процеси трансформації соціального захисту населення в умовах утвердження ринкової економіки.

У дисертації подано класифікацію сучасних моделей соціального страхування в країнах з ринковою економікою.

Аналіз функціонування фінансового механізму системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності дав змогу визначити, що основним інститутом системи є Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), який функціонує на основі поєднання страхових принципів з елементами державного соціального регулювання.

Фінансові відносини, які виникають у процесі діяльності Фонду, будуються на певних принципах, основними з яких є цільове призначення використання страхових коштів, відокремленість від державного бюджету, відносна самостійність.

Уточнено поняття «фінансова стабільність системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»: це такий стан фінансових ресурсів системи, який дає змогу виконувати зобов’язання перед застрахованими особами на основі організаційної самостійності, не залучаючи для цього додаткових фінансових ресурсів з державного бюджету.

Поєднання в діяльності Фонду функціонально неоднорідних напрямів діяльності (страхування й надання соціальної допомоги) створює певні труднощі в організації його діяльності як страховика, а також у підвищенні ефективності функціонування системи соціального страхування в цілому.

З метою розробки відповідних механізмів удосконалення системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виявлено фактори, які прямо або побічно впливають на формування й використання її фінансових ресурсів та збалансованості бюджету Фонду.

Виконання зобов’язань з соціального страхування багато в чому залежить від зовнішніх факторів, які впливають на обсяг та динаміку змін фінансових ресурсів Фонду.

Найбільш істотними з них є:

соціально-економічні - темпи економічного зростання, стан фінансового ринку, рівень інфляції, темпи зростання середньої заробітної плати, платоспроможність страхувальників, рівень прихованої заробітної плати, середньооблікова чисельність працюючих тощо;

демографічні - зміна кількості зайнятих, смертність населення, її структура та пов’язаний з нею процес старіння населення.

Обґрунтовано нові підходи до побудови механізму надання послуг на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

При виділенні путівок на санаторно-курортне лікування Фондом керуються принципом участі застрахованих осіб у платежах, який широко використовується в зарубіжних країнах, де участь у платежах має різні форми:

фіксована ставка;

встановлення відсотка платежу залежно від вартості послуги;

різниця між вартістю послуги та сумою фінансування послуги за рахунок коштів соціального страхування.

Одночасно можуть використовуватися комбіновані підходи до встановлення нормативів участі застрахованих осіб у платежах.

Фіксовані розміри оплати за послугу та відсоток платежу від вартості послуги можна застосовувати при визначенні верхньої межі суми, що сплачується застрахованою особою. Це використовують у разі необхідності захисту хронічно хворих. Окремі категорії осіб та окремі категорії захворювань можуть виключатися з переліку участі у платежах, оскільки особи з низькими доходами не завжди спроможні використовувати послугу через її високу вартість.

В Україні при оплаті путівки для застрахованих осіб встановлюється відсоток платежу залежно від вартості путівки. Медична реабілітація надається безоплатно. Встановлений Фондом порядок участі в платежах при санаторно-курортному лікуванні є оптимальним, оскільки вартість путівки для застрахованої особи залежить від її доходу.

Однак платіж у розмірі 10, 20, 30, 50% вартості путівки у двомісний номер з урахуванням матеріального стану застрахованої особи без одночасного встановлення критерію визначення саме рівня матеріального стану ставить застрахованих осіб у нерівні умови. На підприємствах визначення матеріального стану в основному залежить від середнього рівня заробітної плати. Велика диференціація в рівнях середньої заробітної плати як за видами економічної діяльності, так і на підприємствах одного виду діяльності призводить до суттєвої різниці в оплаті вартості путівки.

З метою реалізації гарантій рівних прав застрахованих осіб у наданні соціальних послуг доцільно запровадити шкалу розмірів часткової оплати вартості путівки у відсотках до середньої заробітної плати застрахованої особи, які визначатимуться співвідношенням заробітної плати застрахованої особи й середньої заробітної плати по Україні за попередній календарний рік.

Середньомісячну заробітну плату застрахованої особи доцільно визначати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, середню заробітну плату по економіці України за попередній календарний рік — за даними Держкомстату.

Одночасно доцільно встановлювати розмір відсотка плати за путівку від її вартості залежно від сезонності лікування, що дасть змогу регулювати більш рівномірний попит на путівки протягом року.

У зворотних талонах путівок, які придбані за рахунок коштів Фонду, мають бути відображені протоколи лікування, які затверджені Міністерством охорони здоров’я. Слід надати застрахованій особі право здійснювати в них відмітку про отримання послуг згідно з протоколами лікування. Впровадження такого механізму надасть можливість Фонду забезпечити контроль за якістю лікування в санаторно-курортних закладах.

У третьому розділі - «Напрями вдосконалення механізмів управління системою загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» — обґрунтовано необхідність зміни моделі управління системою соціального страхування; запропоновано технологію проведення експертизи з тимчасової втрати працездатності, враховуючи специфіку функціонування Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; запропоновано нові підходи щодо запровадження медичного соціального страхування.

Одним з напрямів нераціонального використання коштів системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є недоліки в організації експертизи тимчасової непрацездатності.

На практиці неправомірні витрати на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності можуть бути пов’язані з:

неправильним розрахунком страхувальником допомоги з тимчасової непрацездатності;

оплатою страхувальником листків непрацездатності (далі - ЛН) у випадках, не передбачених чинним законодавством;

виплатами за ЛН, здійсненими з порушенням встановленого порядку;

порушенням в експертизі тимчасової непрацездатності, тобто з медичним фактором.

Основними причинами, які призводять до порушень в експертизі тимчасової непрацездатності, є:

недостатня підготовка медичних працівників з питань експертизи тимчасової непрацездатності;

недостатнє й несвоєчасне забезпечення лікарів лікувальних установ нормативними та інструктивними документами про проведення експертизи тимчасової непрацездатності;

слабкий контроль за обґрунтованістю видачі, продовження й оформлення ЛН на всіх рівнях експертизи непрацездатності;

недостатня увага з боку керівників лікувально-профілактичних установ до організації роботи з експертизи непрацездатності;

відсутність відомчого контролю за станом експертизи тимчасової непрацездатності з боку посадових осіб органів управління охорони здоров’я.

З огляду на всі ці тенденції питання контролю за витратами з тимчасової непрацездатності й експертизи тимчасової непрацездатності мають особливу економічну значущість.

З метою більш ефективного контролю за проведенням експертизи тимчасової непрацездатності й обґрунтованістю видачі, оформлення та оплати ЛН запропоновано ввести профілактичні рівні контролю як з боку лікувально-профілактичних установ виконавчих органів Фонду, так і з боку страхувальників-роботодавців.

Спільні зусилля Фонду, медичних установ і страхувальників з контролю за станом експертизи тимчасової непрацездатності, обмін інформацією між ними щодо статистики захворюваності з тимчасовою втратою непрацездатності дадуть змогу більш ефективно аналізувати рівень захворюваності, динаміку і тривалість страхових випадків непрацездатності.

У процесі дослідження функціонування системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виявлено конфлікт інтересів. Подвійний статус члена правління Фонду від державної сторони як державного посадовця і приватної особи дає можливість людині бути втягнутою в конфлікт інтересів (рис. 1).

Рис. 1. Сфера виникнення конфлікту інтересів в системі управління соціальним страхуванням

Доведено, що одним із способів запобігання очевидним конфліктам інтересів у системі соціального страхування є виведення державних службовців із правління Фонду з одночасним посиленням контрольних функцій державного нагляду за функціонуванням системи соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Це дасть можливість уникнути зіткнення інтересів між посадовими обов’язками державного службовця, який був делегований від міністерства чи відомства до роботи членом правління Фонду та його роботою у Фонді на добровільних засадах.

Ефективним способом запобігання конфліктам інтересів і реагування на потребу суспільства в забезпеченні прозорості функціонування системи соціального страхування є організація публічних тендерів із залученням громадськості, оприлюднення звітів Фонду в засобах масової інформації тощо.

Досвід функціонування державних систем соціального страхування в країнах з ринковою економікою показує, що ефективність практично кожної моделі державного соціального страхування, незалежно від побудови структури управління системи, залежить від державного регулювання, державного нагляду й контролю за її діяльністю.

Доведено, що управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням також потребує відповідних змін з урахуванням набутого власного та наявного міжнародного досвіду. Для запобігання негативним явищам в управлінні системою соціального страхування потрібно чітко визначити місце й роль, а також повноваження кожної зі сторін, що безпосередньо стосуються сфери діяльності Фонду: держави, роботодавців, профспілок.

В основу розв’язання цього питання повинні бути покладені такі принципи:

управління фондами соціального страхування здійснюється на двосторонній основі представниками роботодавців і профспілок, оскільки платниками страхових внесків за видами соціального страхування є саме роботодавці та застраховані особи;

законодавче врегулювання відносин у сфері загальнообов’язкового соціального страхування здійснює держава.

Враховуючи складний фінансовий стан системи соціального страхування, який пов’язаний з економічною кризою в Україні, необхідно збільшити повноваження центрального органу виконавчої влади, на який покладені функції державного нагляду за діяльністю Фонду.

Запропоновано надати додаткові права державному органу, на який покладено функції державного нагляду. Це такі права, як:

право розпуску правління Фонду та наглядової ради в разі порушення своїх повноважень, визначених законодавством України;

право блокування незаконних рішень правління Фонду.

З метою подальшого вдосконалення державного нагляду запропоновано перейти на двостороннє управління Фондом роботодавцями та застрахованими особами (рис. 2).

Рис. 2. Модель двостороннього управління системою соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Зміна моделі управління системою соціального страхування на основі паритаризму дасть змогу запобігти конфлікту інтересів серед представників посадових осіб центральних органів виконавчої влади, делегованих державною стороною в правління Фонду.

Збільшення повноважень центрального органу влади, на який покладені функції державного нагляду за діяльністю Фонду, потребує відповідних змін законодавчої бази системи соціального страхування. Крім цього, доцільно під час запровадження медичного страхування створити тимчасовий орган при Кабінеті Міністрів України, на який буде покладено функції державного нагляду. Ця пропозиція зумовлена тим, що міжвідомчі інтереси деяких центральних органів виконавчої влади заважають прийняттю оптимальних управлінських рішень, пов’язаних із загальним управлінням системою соціального страхування України.

Внесення відповідних змін до законодавства надасть можливість вивести представників державної сторони з правління Фонду, запобігти можливості вилучати кошти соціального страхування за рахунок популістських рішень Уряду та запобігти особистій зацікавленості державних службовців, які делеговані від державної сторони, у прийнятті рішень правління Фонду, спрямованих не на користь системі соціального страхування.

Оґрунтовано необхідність упровадження медичного соціального страхування. Запропоновано впровадити медичне страхування в Україні на базі Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Для адміністрування соціального медичного страхування в цій моделі передбачено можливість використання вже сформованої адміністративної структури Фонду. Такий варіант побудови медичного страхування потребує менших адміністративних видатків.

Запропонована модель упровадження медичного страхування передбачає створення мережі страхових кас, що дає змогу певною мірою вирішити питання щодо формування мережі посередників з метою належної організації та захисту прав застрахованої особи. Крім цього, Фонд не буде виконувати функції, пов’язані зі збором внесків від роботодавців та застрахованих осіб, які збиратимуться одним органом для всіх видів соціального страхування у складі єдиного соціального внеску.

Запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування шляхом перетворення Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на Фонд соціального медичного страхування України, покладання на останній функцій матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та фінансування медичних послуг населенню з метою забезпечення відповідно до Конституції України безоплатної медичної допомоги є для України більш оптимальною.

Враховуючи обмежені фінансові можливості держави та визначені Конституцією України зобов’язання держави щодо забезпечення прав громадян на отримання медичної допомоги, запропоновано в Україні впровадити змішану систему фінансування охорони здоров’я за рахунок коштів страхової системи й бюджетного фінансування.

Запровадження соціального медичного страхування потребує чіткого визначення правових засад розмежування страхових та бюджетних джерел фінансування охорони здоров’я, зобов’язань держави щодо забезпечення прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги.

У сучасних економічних умовах для країни одним із можливих напрямів реформування системи охорони здоров’я є перехід від системи виключно бюджетного фінансування до нової бюджетно-страхової моделі, що базується на соціальному страхуванні.

Запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування дасть змогу здійснити глибоку внутрішню перебудову національної системи охорони здоров’я. При цьому стане можливим забезпечення незалежного, більш ефективного контролю за діяльністю медичних установ і якістю надання медичної допомоги.