Вища нервова діяльність людини. 
Нервова система

РЕФЕРАТ на тему:

" Вища нервова діяльність людини.

Нервова система."

Тіло людини — складний механізм, що складається із сотень частин. Для його правильної роботи необхідна їх чітка взаємодія. Взаємозв'язок органів тіла забезпечується нервовою системою. Усі сигнали приймає і передає мозок — центральний орган нервової системи. Нервова система дає нам можливість керувати деякими функціями свого організму (наприклад прийомом їжі), у той час як інші функції (такі як серцебиття) здійснюються автоматично.

Нервова система складається з мільйонів нервових клітин — нейронів. По чутливих нейронах інформація про зміни, що відбулися всередині й поза тілом, надходить у спинний і головний мозок. По рухомих нейронах мозок передає команди до залоз і м’язів.

Складові частини нервової системи — це центральна нерво­ва система, що включає головний і спинний мозок, і периферич­на нервова система, що зв’язує центральну нервову систему з усіма іншими частинами тіла. У центральній нервовій системі відбувається обробка нервових імпульсів, які надходять від усьо­го тіла. Периферична нервова система одержує інформацію про всі зміни, що відбуваються поза тілом.

Нервові імпульси являють собою комбінацію електричних і хімічних сигналів. Вони передаються зі швидкістю близько 4 м/с, тому ми реагуємо на різні подразники майже миттєво.

Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє вам миттєво реагувати на що-небудь. Якщо ви наступите босою ногою на осколок, це пустить у хід рефлек­торну дугу. Болючий рецептор, розташований у підошві ноги, пустить чутливим нервом вгору по нозі імпульс у спинний мозок. Потім по руховому нерву імпульс повернеться назад і примусить м’яз ніг різко відсмикнути ступню.

Спинний мозокце товстий пучок нервової тканини, що йде безпосередньо від головного мозку. Його захищають кістки хреб­та-хребці. Спинний мозок розділений на 31 ділянку, від кожної з них у праву і ліву половини тіла відходить по парі периферич­них нервів. Усі чутливі та рухові нерви, крім тих, що розташовані в голові, проходять через спинний мозок і закінчуються в голов­ному мозку.

Тіло людини відчуває зміни, що відбуваються навколо неї. Шкіра безпосередньо стикається із зовнішнім світом, і саме в шкірі знаходиться більшість чутливих рецепторів. Ці рецепто­ри дозволяють вам відчувати біль, жару, тиск і багато чого іншого. Нижні шари шкіри захищені верхнім шаром — епідер­місом, що складається з мертвих клітин. Однак функції шкіри не тільки захисні - вона допомагає підтримувати постій­ну температуру тіла, рятуватися від відходів життєдіяльності організму і накопичувати жир.

Особливо чутливі нервові рецептори кінчиків пальців. Існу­ють сотні типів рецепторів, і всі вони розташовані на кінцях чут­ливих нервових відростків. Якщо безліч таких рецепторів при­водиться в дію одночасно, у мозок по нервовому волокну пере­дається дуже сильний імпульс.

Розташовані в більш глибоких шарах шкіри рецептори тиску посилають у мозок імпульси, після того як вони «відчують» силь­ний тиск. Нерви, що йдуть від кінчиків пальців, поєднуються в більш великі нерви, що проводять імпульси від усієї кисті руки. Ці нерви, у свою чергу, поєднуються з іншими нервами руки в міру наближення до спинного мозку.

Особливі шкірні рецептори «відчувають» гаряче і холодне, гладке і шорсткувате. Усі рецептори поєднуються вбережу нервів, що підходить до центральної нервової системи. По спинному мозку сигнали шкірних рецепторів потрапляють до голов­ного мозку.

Рецептори в усіх частинах тіла почувають по-різному: одні з них сильніше відчувають біль чи жару, інші дотики. Тактильна (дотикова) чутливість кінчиків пальців настільки велика, що сліпі люди можуть читати, обмацуючи букви пальцями.

Болючі рецептори передають інформацію про характер болю, що ти відчуваєш. Біль у шлунку відрізняється від болю, що виникає при порізі пальця. Дотепер точно не відомо, чо­му в одних випадках ми почуваємо тупий, ниючий біль, а в інших — гострий.

Шари шкіри. Шкіра-зовнішній покрив людини й інших хре­бетних. Шкіра охороняє внутрішні органи від ушкодження, зне­воднювання й інфекції. Проте мікроорганізми можуть проникати всередину через волосяні фолікули і потові залози, а також при укусах комах.

Шкіра — це найбільший орган тіла, що складається з двох основних шарів — епідермісу і дерми. Під дермою пролягає підшкірна клітковина, яку утворює жирова тканина. Товщина шару підшкірної клітковини в різних людей і в різних місцях тіла різна.

Клітини верхнього шару шкіри — епідермісу — роговіють і .злущуються під впливом зовнішнього середовища і відмирають щодня. Омертвілі клітини постійно заміняються новими за раху­нок клітин глибокого шару, що безупинно розмножуються. Во­донепроникний епідерміс охороняє шкіру від проникнення в неї води і від випаровування через шкіру рідини тіла. Крім того, кліти­ни епітелію містять пігмент, що визначає колір шкіри. Під впли­вом сонячних променів пігментація шкіри збільшується, і зас­магла шкіра захищає організм від надмірних світлових впливів.

Найбільш товстий і щільний роговий шар у людини утворюєть­ся в тих місцях, що піддаються найбільшому тертю, — на підош­вах ніг, подушечках пальців.

Дерма знаходиться під епідермісом. Вона утворена шарами пружних еластичних м’язових волокон, що надають шкірі міцностікрім того, у ній є кровоносні судини, капіляри, нервові закінчен­ня, волосяні фолікули та потові залози.

Підшкірна клітковина — найглибший шар шкіри. Вона складається з пухкої жирової тканини. У жирових клітинах відклада­ються запаси жиру, що служать теплоізолюючим матеріалом (тому шкіра так добре зберігає тепло) і поживною речовиною. Проходячи через підшкірну жирову клітковину, еластичні волок­на зв’язують дерму із м’язами, що лежать нижче.

Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки, виді­ляючи шкірне сало, що служить змащенням волосся та шкіри і перешкоджає розвитку мікробів. Секрет сальних залоз містить жирні кислоти, воски і стероїди, його функція — захист фолікул від пилу і мікроорганізмів.

«Гусяча» шкіра. В основі кожного волоса шкіри знаходиться крихітний м’яз. Коли людині холодно, м’яз одержує нервовий імпульс і скорочується. При цьому волосся набуває вертикаль­ного положення, а шкіра довкола нього злегка здувається, по­кривається мурашками. Така шкіра називається «гусячою».

Потові залози. Шар шкіри, у якому розташовані потові зало­зи, перешкоджає не тільки втраті води з поверхні шкіри, а й проникненню води через шкіру всередину організму. Кожна по­това залоза складається зі звитої трубочки, розташованої в дермі й оточеної клітинами, у яких утворюється піт. Коли спекотно, піт піднімається по трубочці на поверхню шкіри та виходить назовні через маленький отвір — пору. При випаровуванні потузі шкіри людина відчуває прохолоду. До складу поту входять сечовина, солі й інші речовини.

Потовиділення починається тоді, коли температура навколиш­нього середовища піднімається вище 36,7 °С. В умовах помірно­го клімату за добу випаровується близько 900 мл поту, в умовах сильної спеки-до 10−12 л (при достатнім постачанні організму водою і солями).

Під час потовиділення організм втрачає теплову енергію, що природно призводить до зниження температури тіла.

Шкірні рецептори. Безліч спеціальних клітин шкіри можуть сприймати зміни, що відбуваються у навколишньому світі. Шкірні рецептори відчувають холод, жару, біль, дотик і тиск. Деякі ре­цептори сприймають лише один різновид впливу, а інші - кілька різновидів. Отримана інформація з нервової системи надходить у мозок для обробки.