Етюд.
Краса поетичного слова
Життя iде розмiреним кроком назустрiч сонцю. I здавалося б, для чого людям поезiя, коли в них є снiг i гори, дощ i зiрки, сонце i хлiб. Але ж без поезiї гори перетворяться просто в кам’янi нагромадження, а сонце в небесне свiтило, яке випромiнює тепло, дощ — у неприємну воду i калюжi. Ось як чудово, образно малює танок весняного дощу поетеса Ганна Козаченко: Етюд. Краса поетичного слова Багатьом… Читати ще >
Етюд. Краса поетичного слова (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цiлющий промiнь поезiї. Його iскра завжди освiтлює найзаповiтнiший куточок серця — куточок прекрасного. Люди не в змозi забути прекрасних рядкiв Шевченка, звернених до сучасника:
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема нiякої!
Коли доброї жаль, боже,.
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,.
Серцем замирати.
I гнилою колодою.
По свiту валятись.
А дай жити, серцем жити.
I людей любити…
Життя iде розмiреним кроком назустрiч сонцю. I здавалося б, для чого людям поезiя, коли в них є снiг i гори, дощ i зiрки, сонце i хлiб. Але ж без поезiї гори перетворяться просто в кам’янi нагромадження, а сонце в небесне свiтило, яке випромiнює тепло, дощ — у неприємну воду i калюжi. Ось як чудово, образно малює танок весняного дощу поетеса Ганна Козаченко:
А дощ не плаче — дощ смiється,.
А дощ не смiється — спiва,.
I пророста з земного серця.
Зеленим пагiнням трава.
А дощ танцює по бруньках,.
I бруньки лускають вiд смiху,.
I листячко дощу на втiху.
Тремтить-смiється на гiлках.
Уявляєш вiдразу радiсну картину весняного пробудження природи, яка спрагло ловить краплi дощу, п'є цiлющий сiк неба. Ось для чого поезiя в нашому життi.