Свято книги

Сценарій Свято книги Диво, створене людиною Зал святково прибраний. В центрі намальована книга, по боках — вислови про книгу.

… Учітеся, читайте.

І чужому научайтесь Й свого не цурайтесь.

(Т.Г. Шевченко) Бібліотекар: Добрий день дорогі діти! Кожного ро­ку на березневих канікулах ми з вами святкуємо свято книги.

Книга — одне з найбільших див, створених люди­ною. З книги ми дізнаємося про минуле та день сьо­годнішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань: розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Як не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги. Недарма і прислів'я є: «Хліб годує тіло, а книга — розум».

Сьогодні ми більше дізнаємося про книгу, визна­чимо кращих глядачів.

1. Великий учитель В. О. Сухомлинський підкрес­лював: «Як музика не може прожити дня, щоб не взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди, — так людина не мо­же обійтися без книжки.

2. І.Я. Франко про книгу сказав так:

«Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перла виносить».

Я думаю, що ви знаєте прислів'я і приказки про книгу.

1. Книга вчить, як на світі жить.

2. Хто багато читає, той багато знає.

3. Читання — ось краще навчання.

4. Книга допоможе в труді - виручить в біді.

5. З книгою подружишся — розуму наберешся.

6. Книга — твій друг, без неї, як без рук. Учениця: А я знаю загадку:

Біла нивка невеличка, Там розсипана пшеничка.

Очками її зберем, А думкою розімнем.

Нумо білу нивку обробляти ;

Будемо усе на світі знати! (книга) Не кущ, а з листочками, Не сорочка, А зшита, Не людина, а розмовляє. (книга) Бібліотекар: Здавна наші предки любили і цінували книги. Так, щоб книга зберігалася, титульна сторінка її часто була із шкіри, або прикрашена коштовним камінням, перлинами. Перша літера, як правило, писалася великою червоною літерою, прикрашалася квітами.

І перш ніж стати книгою у сучасному вигляді, вона пройшла складний, довгий шлях.

Ведуча: Народилася книга давно. А хрещений батько Іван Федоров. Перша друкована книга з’явилася у Москві у 1564 р. (Апостол). Понад 10 років працював Федори над створенням друкарні. Цілий рік друкував свою першу книгу.

Ведуча: У Москві працювати Федоров не міг — книгодрукування було там припинено, бо духовенство бояло ся росту свідомості людей через книги. Тому Федора поїхав до Львова і заснував там свою друкарню.

Перша друкована книга в Україні була завершена у 1574 році, називалась «Львівський апостол».

Тривалий час Федоров жив на Волині, однак знову він вернувся до Львова, де і помер. У Львові біля ратуші височить пам’ятник Федорову.

2-ий ведучий: У різних країнах використовувані різний матеріал для запису. Так у Єгипті використовували папірус. Кращим матеріалом, ніж папірус, була я роблена шкіра телят і ягнят. Це був тонкий і міцний матеріал — пергамент. До нас дійшло написане на пергаменті «Остромирове євангеліє».

Чим тільки не писали люди! Гострим каменем і кісточками, і металом, і глиною, і гусячими перами, і пізніше — різними ручками.

1-ша ведуча: Найбільше видання у світі - це багато­томна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800 — 1900 років».

Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того щоб прочитати їх, потрібно понад 6 років. На оправу видання пішла шкіра 34 тисяч книг.

2-га ведуча: Практично у всіх країнах світу, розвинена поліграфія, видаються великими чи малими тиражами книги. Це і книги-гіганти, атласи, словники, довідники, енциклопедії, і книги-малютки. (демонструються).

Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці у Німеччині. За «Книгою рекордів Ганнеса — це гігантський атлас вагою 120 кг». Виданий він у 1661 році і має розмір 170×110 см.

Перлиною слов’янської поліграфії вважаються байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.

1-ша ведуча: Найменша «бібліотека» в світі - в індійському місті Амрістарі. В ній зберігається… од­на книга. Найбільша в світі бібліотека — в Москві. В ній нараховується понад 36 млн. книг, написаних на 247 мовах народів світу.

Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині X століття) дуже любив книги. Він мав бібліоте­ку, що нараховувала 117 тисяч книг. Більшу части­ну життя візир проводив у сідлі, разом з собою в по­ходи брав бібліотеку. На перевозці книг було зайня­то 400 верблюдів. Цей караван був свого роду ката­логом. Верблюди завжди йшли у певному порядку.

Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення — бібліотека-музей ім. А. Гайдара, що знаходиться неда­леко від Канева.

2-га ведуча: Люди багатьох професій беруть участь у створенні книг. Вчені, письменники працюють над змістом книги, у видавництвах редактори, художни­ки готують їх до набору, в друкарнях на спеціальних машинах виготовляються сторінки майбутньої кни­ги. Потім їх зшивають, переплітають, відправляють до магазинів та бібліотек.

1-ша ведуча: Ми маємо можливість користуватися всіма тими духовними багатствами, що створили пись­менники і вчені - читати. А хороша книга — щирий друг і порадник, вона розвиває розум, формує душу.

Бібліотекар: У цьому світі стільки публікації, що людина має можливість прочитати лише одну мільйонну частину! Тому не кількість, а якість — ось що головне, коли йдеться про художню літерату­ру. Треба вміти вибирати. І тут на допомогу прихо­дять бібліотекарі та вчителі. Які книги найкращі? Ті, що видаються у світі найчастіше. Ось які є цікаві дані. За останні десятиріччя перше місце займають переклади Діснея. Так за 1 рік його твори перекла­далися на мови світу 284 рази. Популярна переклад­на література — дитяча із своїм лідером Жюль Бер­ном — 205 разів, Брати Грімм — 161 p., Г. X. Андерсен — 149 р.

Часто перекладають і детективи А. Крісті - 262 p., Конан Дойля — 205 p., Ж. Сіменона — 87.

Говорячи про велику літературу, перші місця посідають за перекладами В. Шекспір — 123 p., Л. Толстой — 98 p., Ч. Діккенс — 78, О. Бальзак і Хемінгуей — 64 р. А що читаємо ми? (огляд читацьких формулярів).

Найактивніші читачі: 1−4- 5−9- 10−11 кл.

Чути стук у двері:

Книга: Ой-ой-ой!

Не маю сили!

Ви на мене наступили!

Учень: Що це тут валяється?

Вчитель: Книжка виявляється! Книга: Я подерта, я потерта.

Кінчики зігнуті, сторінки пом’яті. Він мене скалічив, а тепер не лічить. Люди скажуть: Ой, чия ти? Як тепер тебе читати? Скільки ми читали книг, А не бачили таких. Я терпіть не маю сили Та й подалась в світ блукати, Долі кращої шукати. Вчитель: Хто ж господар твій? Книга: Андрій. Вчитель: 3 нашого класу?

Книга: Я сама не знаю. Коли не соромиться, то не­хай сам признається. Виходить учень Андрій.

Андрій: Книжечко, пробач мені. Я більше так роби­ти не буду. Я буду бережно відноситись до книг. Тепер я зрозумів, що з книгами потрібно дружити, берегти, адже вони багато про що можуть нам розповісти, бага­то чого навчити. Діти, давайте не будемо рвати кни­жок, а берегти їх, адже багато грошей витрачається на їх придбання. Домовились? І молодшим своїм товари­шам передайте, щоб книги шанували.

Через мікрофон або у запису чути прохання книги: Книга: Дорогі діти! Я книга — ваш вірний друг, від усього серця прошу вас:

— Не беріть мене брудними руками.

— Коли гортаєте мої сторінки, не слиньте пальців.

— Не загинайте мої сторінки. Не малюйте на мені нічого і не пишіть.

— Виготовте для мене закладку і не вставляйте між сторінками ручку або олівець — від цього я псуюсь.

— Не кидайте мене будь-де, а кладіть завжди на певне місце.

— Коли би, діти, ви раденько До серця взяли ці слова ;

То я б уже була чистенька.

І вся біленька, мов нова.

Бібліотекар: Запам’ятайте діти, що шануючи кни­гу, ми шануємо і працю тих людей, що трудяться над її створенням.

ПЛАН заходів щодо проведення Всеукраїнської акції «живи, книго!» .