Загальні відомості про підземні комунікації

До підземних комунікацій відносяться такі прокладення в ґрунтах як трубопроводи, кабельні мережі, колектори.

Трубопроводи — це мережі водопроводу, каналізації, газопостачання, теплофікації, водостоку, дренажу нафтоі газопроводи і інші прокладення, призначені для транспортування вмісту по трубах.

Кабельні мережі передають електроенергію. Вони розрізняються по напрузі і призначенню :

• · мережі високої напруги;
• · електрифікованого транспорту і вуличного освітлення;
• · мережі слабкого току (телефонні, радіо і телевізійні).

Мережі складаються з кабелів прокладених на глибині до 1 м, розподільчих шаф трансформаторів.

Колектори — є підземними спорудами круглого або прямокутного перерізу порівняно великого розміру (від 1,8 до 3,0 метрів). У них прокладають одночасно трубопровід і кабелі різного призначення.

Водопровід забезпечує питні, господарські і пожежні потреби. Складається з водопровідних станцій і водорозподільчих мереж. Водоозподільча мережа ділиться на магістральну і розподільну.

Магістральна мережа (діаметри труб 400 — 900 мм) забезпечує водою цілі райони, а розподільна мережа, що відходить від неї, подає воду до будинків і промислових підприємств. Труби цієї мережі мають діаметр 200 — 400 мм, введення у будинки — 50 мм. Для регулювання роботи водопровідних мереж на них встановлюють арматуру — засувки, випуски, крани та ін. Для доступу до арматури влаштовують колодязі.

Каналізація забезпечує видалення стічних і забруднених вод на очисні споруди і далі в найближчі водойми. Каналізаційна мережа складається з чавунних і залізобетонних труб, оглядових і пересадних колодязів станцій перекачування і інших споруд. Діаметри труб коливаються від 150 до 400 мм.

Водостоками відводять дощові і талі води, а також умовно подіті води (від миття і поливки вулиць). Водостічна мережа складається з труб і пересадних колодязів, випусків у водойми і яри. До водостічних колодязів приєднують водостічні труби споруд. Для водостічної мережі застосовують азбоцементні і залізобетонні труби діаметром до 3,5 м.

Дренажі застосовують для збору ґрунтових вод. Полягають вони з перфорованих бетонних, керамічних, азбоцементних труб діаметром до 200 мм.

Газопроводи служать для транспортування газу. Вони поділяються на магістральні (діаметр сталевих труб до 1600 мм) і розподільні. Газопроводи йдуть від станцій і сховищ в райони забудови по проїздах. Від них відходять введення у будівлі і споруди. Глибина заставляння від поверхні цих мереж 0,8−1,2 м. На газопроводах встановлюють крани, конденсатозбірники, регулятори тиску та ін.

Мережі теплопостачання забезпечують теплом і гарячою водою житлові, громадські і промислові будівлі. Теплопостачання буває місцевим (від окремих котельних) і централізованим (від теплоелектроцентралей), водяним і паровим. Тепло подають по трубах прямої подачі (температура 120- 150 °С), повертають до джерела по трубах зворотного відведення (температура 40 — 70 °С). Мережі теплопостачання складаються з:

• · металевих ізольованих труб;
• · засувок, що розміщуються в камерах;
• · повітряних і спускових кранів конденсаційних пристроїв;
• · компенсаторів.

Діаметр труб досягає 400 мм. Під землею їх прокладають в залізобетонних коропах, а при масовій щільній забудові труби ведуть прямо через підвали будівель.

Знімання підземних комунікацій Завданням та технічне проектування передбачається зйомка забудованих територій та підземних комунікацій у населених пунктах, що знаходяться у населених пунктах. Зйомка забудованих територій буде виконуватися у масштабі 1:2000 надземним методом.

Якщо матеріалів фотознімання немає або якщо таке економічне доцільно, знімання забудованих територій дозволяється виконувати надземними методом. Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу. Горизонтальне знімання (знімання контурів і предметів місцевості) включає знімання фасадів, проїздів і внутрішньоквартальне знімання. Його можна виконувати окремо або в поєднанні із зніманням рельєфу (вертикальне знімання) в залежності від характеру забудови і організації робіт.

Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабі 1:5000 і територій з рідкою забудовою в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують способом мензульного знімання. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконується способом перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаполітичним, тобто за допомогою мензули і рулетки або електронним тахеометром і обміром будівель.

У плановому відношенні геодезичною основою для знімання забудованих територій є пункти геодезичних мереж і пунктів знімальної основи, а у висотному відношенні - репери і марки державної нівелірної мереж 1, 2, 3 і 4 класів та всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зніманнях з висотою перерізу, рельєфу 2 і 5 м висотною основою можуть служити пункти, висоти яких визначено тригонометричним нівелюванням.

В окремих випадках до початку знімання забудованих територій розробляють робочий проект побудови знімальної основи з врахуванням характеру і щільності забудови. Кількість пунктів знімальної основи при зніманні забудованих територій на 1 м² не повинна бути меншою ніж це вказано в таблиці 7.

Знімання забудованих територій проводиться з пунктів державних, розрядних та знімальних геодезичних мереж. Вздовж вулиці, в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два теодолітних ходи.

Знімальні ходи, що проектуються (прокладаються) по обидві сторони вулиці зв’язують поперечними ходами на перехрестях вулиць або по середині ходу. У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створені лінії між пунктами геодезичної основи, за координованими кутами квадратів або капітальних будівель. Створені точки між пунктами геодезоснови визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менше 1:2000.

При зніманні забудованих територій способами перпендикулярів і засічок віддалі між створеними точками при вимірюванні їх сталевою рулеткою або оптичними віддалемірами не повинні перевищувати значень указаних у таблиці 8.

При знімання способами перпендикулярів, довжини перпендикуляри не повинні перевищувати величин, що наведені в таблиці 9.

Довжина перпендикулярів вимірюється один раз з точністю до 1 см. Перпендикуляри, що перевищують вказані величини, підкреслюються лінійними засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20−50 м).

При полярному способі знімання, кути вимірюються теодолітом при одному положенні круга з точністю 30ўў, а віддалі - стрічкою, сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром.

Знімання забудованих територій графоаналітичним способом виконують у такій послідовності визначення координат кутів кварталів і окремих капітальних будинків і споруд при прокладанні знімальної основи і нанесення їх на план; обмір габаритів будинків рулеткою (складання обрису); знімання будівель та інших контурів за допомогою мензули з пунктів геодезичної і знімальної основи і вимірювання віддалей віддалеміром, рулеткою або стрічкою. Виконувати знімання проїздів з перехідних точок і точок мензульних ходів не дозволяється. При обмірі будівель вимірюють також віддалі між кутами сусідніх будівель, які використовуються як контрольні проміри. Одночасно зі зніманням контурів проводять знімання рельєфу.

При знімання полярним і графоаналітичним способами максимальні віддалі від приладу до контурів не повинні перевищувати величини, що наведені в таблиці 10.

При вимірюванні ліній стрічкою створ лінії задають теодолітом.

Спосіб прямих засічок застосовують там, де неможливо провести безпосередньо вимірювання віддалей. Для визначення положення точки вимірюють два прилежних базису кути. Базисом може бути сторона, частина теодолітного ходу або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість. Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1ў. Кут при точці, що визначається, повинен бути в межах 30−1500. Допустимі значення віддалей до точки при способі кутових засічок дано в таблиці 11.

Знімання в середині кварталів виконують таким чином, що і знімання проїздів. При неможливості знімання в середині кварталів з точок знімальної основи його виконують з точок висячих теодолітних ходів. Довжина і кількість ліній у висячих ходів не повинні перевищувати значень наведених в таблиці 12.

При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в обрис, який ведуть на папері олівцем відповідними умовними знаками. Пересування абрису забороняється.

Висотне знімання забудованих територій в рівнинних районах виконують нівелірами або горизонтальним променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості - похилим променем. Висотне знімання можна виконувати одночасно з горизонтальним зніманням мензульним способом або окремо, при наявності планів горизонтального знімання.

Нівелірні ходи, які прокладають для висотного знімання, повинні опиратися на знаки нівелювання І-ІV класу і технічного нівелювання. Як виняток, допускаються висячі ходи, які прокладають у прямому і зворотньому напрямках. Допустимі нев’язки в ходах або полігонах не повинні перевищувати, а в коротких ходах (до 2 км), де: — довжина ходу в км; - кількість станцій.

При висотному зніманні вся ділянка знімання повинна бути покрита висотними пікетами, віддалі між якими для відповідного масштабу не можуть перевищувати значень: 1:5000−100 м; 1:2000;40; 1:1000−30; 1:500−20. Крім того, пікети повинні бути визначені в характерних місцях, щоб забезпечити відображення всіх деталей рельєфу.

При нівелюванні по обох сторонах район визначають позначки люків колодязів, цоколів будинків, насипів мостів. У решті випадків позначки висот визначаються по одній стороні рейки. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м.

З метою контролю на кожній станції визначають не менше двох контрольних пікетів, що знаходяться у слизі перекриття і можуть бути отримані з іншої станції. Розходження між контрольними висотами, що одержані з різними станцій, не повинні перевищувати 20 мм.

Рисування рельєфу виконують безпосередньо в процесі знімання, а також камерально по складених абрисах. На ділянках з густотою забудов дозволяється не проводити горизонтальні, а обмежуватися тільки підписуванням висот точок.

Після виконання знімання забудованих територій здають:

• — оригінали планів та на твердій основі або на пластину і формуляри;
• — обриси горизонтального і висотного знімання;
• — польові журнали або результати вимірювання в накопичувачах інформації;
• — схема прокладання ходів знімальної основи;
• — каталог координат і висот точок;
• — схему розміщення планшетів знімання;
• — список назв вулиць, провулків, майданів затверджений місцевою владою;
• — викопіювання для виконання зведень по рамках;
• — акт польові перевірки і приймання робіт;
• — технічний звіт (на об'єкт знімання).

Підземні комунікації і споруди, що мають пряме відношення до них, є одним із основних елементів змісту топопланів. Топоплани на яких відображені підземні комунікації, слід створювати відповідно до вимог «Інструкції».

Елементи підземних комунікацій слід відображати на топопланах у відповідності з діючими «Умовними знаками для тополанів М1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 та умовними знаками для планів підземних комунікацій».

Знімання підземних комунікацій треба виконати на основі існуючої геодезичної мережі або планово-висотної знімальної основи, що створюється.

Вихідною висотною основою при зніманні підземних комунікацій є знаки державної нівелірної мережі І-ІV класів.

Знімання елементів підземних комунікацій на топопланах виконують переважно методом тахеометричного і теодолітного знімання. Можна поєднувати їх з фото топографічними і фототеодолітними методами.

Знімання існуючих підземних комунікацій проводять за наявністю затвердженого технічного завдання (технічного проекту) після рекогностування і обстеженнях. Рекогностування підземних комунікацій (на територіях населених пунктів і промислових підприємств) складається з підготовчих робіт і відшукування мереж на місцевості.

Напрямки ліній раніше прокладених комунікацій між колодязями, а також без колодязних комунікацій визначень за допомогою електронних приладів пошуку — трасошукачів, а там, де ці прилади використовувати неможливо шурфування. Знімання існуючих підземних комунікацій складається із плановисотного знімання їх виходів на поверхню землі і знімання ліній, що виявлені за допомогою приладів пошуку або розкриття шурфами.

Планове положення всіх виходів підземних комунікацій визначають від пунктів геодезичної мережі і знімальної основи, а також від кутів капітальних будинків, споруд, колодязів.

Знімання виходів раніше прикладених підземних комунікацій виконують лінійними засічками, способом перпендикулярів, створів і полярним способом.