Мета та завдання фізичної реабілітації дітей з ДЦП

Метою фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем є створення, за допомогою корекційних фізичних вправ і спеціальних рухових режимів, передумов для успішної побутової, трудової і соціальної адаптації до реальних умов життя, їх інтеграції в суспільство.

До першої групи відносяться ті класичні завдання, які справедливі в роботі і зі здоровими дітьми — це загальноосвітні, оздоровчі і виховні.

Другу групу складають рухові корекційні завдання, які доцільно розподілити на основні і допоміжні. До основних рухових корекційних завдань відносять поетапний руховий розвиток дітей у тій послідовності, яка властива здоровим одноліткам, тобто:

• * формування уміння повзати на животі, самостійно приймати положення, стоячи на колінах і руках; пересуватися, стоячи на колінах і руках;
• * створювати умови, які б відповідали більш високому рівню рухового розвитку дитини, а саме елементи стійки на колінах, вставання з підтримкою з послідовною постановкою і випрямленням ніг, стоянням біля опори з підтримкою, без підтримки тощо.

Допоміжні рухові корекційні завдання полягають у наступному:

• * корекція порочних установок опорно-рухового апарату (кінцівок, відділів хребетного стовпа та ін); подолання слабкості (гіпотрофії, атрофії) окремих м’язових груп;
• * покращення рухливості у суглобах (профілактика або розробка контрактур);
• * нормалізація тонусу м’язів;
• * покращення м’язово-суглобового відчуття (кінестезії) і тактильних відчуттів;
• * формування компенсаторної гіпертрофії певних груп м’язів (посилення розвитку групи м’язів, яка вимушена взяти на себе функції послабленої, паралізованої);
• * поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем організму;
• * розвиток предметно-маніпулятивної діяльності рук (пальців рук);
• * формування вестибулярних і антигравітаційних реакцій, стато-динамічної стійкості (рівноваги) та орієнтації у просторі;
• * формування різних опорних реакцій рук і ніг;
• * загальна релаксація (розслаблення) організму і окремих його кінцівок та ін.

Треба відмітити одну з найважливіших особливостей рухового розвитку дітей. Вченими доведено, що руховий розвиток дітей впливає на їх загальний розвиток, зокрема, на формування мови, психіки, інтелекту, а також, у широкому розумінні, на їх поведінку. Гузій О. В. Комплексна фізична реабілітація учнів 13−15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання. Diss. з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00. 02-«фізичне виховання різних груп населення"/Гузій О. В, 2002.] Тому виділяють ще спеціальні корекційні завдання:

• * розвиток мови за допомогою рухів: звуконаслідування, звукове забарвлення рухів, рольові рухливі ігри зі звуковим вираженням, ритмізація рухової діяльності (поєднання ритму і рухів), дихання як складова частина звукоутворення, дрібна моторика та ін;
• * формування в процесі фізичної реабілітації просторово-часових уявлень типу дальше-ближче, вище-нижче тощо;
• * вивчення у процесі предметної діяльності різних властивостей матеріалів, а також призначень предметів;
• * формування у процесі рухової діяльності різних видів мислення;
• * керування емоційною сферою дитини, розвиток його морально-вольових якостей особистості, які здійснюються у процесі спеціальних рухових завдань, ігор, естафет, тощо.

Фізична реабілітація — це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів. Вона є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації і застосовується в усіх її періодах та етапах. Фізичну реабілітацію використовують у соціальній та професіональній реабілітації. Її засобами є лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, механотерапія, працетерапія. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним станом хворого, періодом та етапом реабілітації, руховим режимом[Сиротюк, М. В. «Новые перспективы реабилитации детского церебрального паралича в условиях клинического санатория.» Социальная педиатрия 3 (2005): 222−224.].