Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей

Винятково важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім'я. Перші кроки дитина робить у своїй сім'ї, поруч з нею батько і мати стають її першими вчителями. Виховання, яке прийняте батьківською любов’ю йде до серця дитини проникає в її душу і свідомість. Батьки є свого роду універсальними вихователями. Вони знайомлять дитину з оточуючим світом, навчають дитину культурі спілкування, сприяють формуванні естетичних смаків, творчого розвитку дитини. Позитивною стороною є те, що батьки користуються у дітей великим авторитетом. Так заняття спортом або загартування свого організму батьками є набагато сильнішим стимулом до наслідування, ніж слова які не підтверджуються практикою. Зрозуміло, що виховання у сім'ї повинно бути цілеспрямованим, систематичним і постійним. Лише тобі можна говорити про формування особистої фізичної культури. В цьому батькам може допомогти співпраця з вчителем. Найбільш поширеними формами роботи вчителів фізичної культури з батьками є:

• 1. Виступи вчителя на загальношкільних батьківських зборах. Усі лекції, доповіді, бесіди повинні закінчуватись практичними порадами.
• 2. Батьківські конференції.
• 3. Проведення занять для батьків.
• 4. Участь батьків у змаганнях спортивних сімей.
• 5. Проведення відкритих уроків для батьків.
• 6. Виступ вчителя за місцем проживання і праці батьків

Залучення батьків у процес фізичного виховання проходить через:

• — створення необхідних умов для занять дітьми вдома;
• — контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гігієнічної гімнастики і домашніх завдань;
• — особиста участь батьків у спортивних змаганнях, днях здоров’я та інших фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходах;
• — організація ігор на дитячих майданчика за місцем проживання;
• — виконання обов’язків громадських суддів і тренерів.

Домашні завдання, як форма індивідуальних самостійних занять Першим кроком до самостійних занять фізичними вправами, практичним привчанням до них є домашні завдання. Вони передбачені шкільною програмою і становлять певну систему діяльності вчителя і роботи учнів протягом календарного року. Ці завдання плануються на рік, тісно пов’язані між собою таким чином, що виконання наступного можливе лише при засвоєнні попереднього. Шляхом виконання домашніх завдань влітку проходить забезпечується зв’язок у засвоєнні матеріалу від класу до класу. Контроль за виконанням домашніх завдань проводить з одного боку вчитель фізичної культури, а з іншого батьки.

Доцільно розробляти домашні завдання окремо для дівчат і окремо для хлопці, намагатись більше індивідуалізувати їх.

Добираючи вправи, потрібно визначити їхню спрямованість, тривалість виконання і доступність.

Спрямованість може бути двох видів: виховання фізичних якостей і засвоєння техніки.

За тривалістю розрізняють завдання на наступний раз, на четверть і на рік.

Доступність визначається рівнем підготовленості і можуть бути для всього класу, окремо для дівчат чи хлопці та індивідуальні.

Перш ніж давати домашні завдання потрібно поцікавитись чи має учень умови для виконання.

Перевірка домашніх завдань проводиться фронтально (перевіряються нескладні вправи типу ЗРВ чи акробатичні), індивідуально (оцінюються кількісно і якісно, перевіряють переважно на контрольних уроках) і вибірково (в ході уроку звертається увага на окремого учня підчас виконання вправи, що є предметом домашніх завдань).

Впроваджувати домашні завдання доцільно з першого класу. Основним доводом на їх користь є те, що у дітей цього віку підвищене сприйняття впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до щоденних занять, чому сприяє біологічна потреба у русі. Друга обставина — можливість залучити на допомогу батьків. У початкових класах це зробити легше ніж у середніх чи старших.