Планування виробництва і збуту продукції

У ринкових умовах господарювання розробка плану виробництва і продажу продукції є центральним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньовиробничого планування. Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягу виробництва:

• 1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту;
• 2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійній величині виробничого потенціалу;
• 3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничого потенціалу.

В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні методи формування виробничої програми:

• · рівневе прогнозування;
• · послідовне прийняття планових рішень;
• · створення ситуаційних планів;
• · лінійне програмування;
• · диверсифікація продуктів і ринків тощо.

Рівневе прогнозування — це процес передбачення очікуваного обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями:

• 1) мінімальний,
• 2) імовірний,
• 3) максимальний.

У процесі розробки виробничої програми формуються номенклатурний та асортиментний плани підприємства. При плануванні обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) використовується система вимірників, які поділяються на:

• · натуральні;
• · вартісні;
• · трудові.

Натуральні вимірники виробничої програми використовуються при подальших розрахунках виробничої потужності, визначенні потреби підприємства в сировині, матеріалах, енергії, технологічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничих планів основних і допоміжних виробництв. До вартісних вимірників належать такі показники, як товарна продукція, готова продукція, валова продукція, чиста продукція, реалізована продукція та цеховий випуск продукції.

При розробці плану необхідно враховувати можливе знецінення планових коштів у майбутньому та оцінювати майбутні кошти сьогоднішніми критеріями. Метод порівняння різночасових коштів називається дисконтуванням. Трудові вимірники використовуються для визначення рівня продуктивності праці, встановлення чисельності основних і допоміжних робітників, кількості технологічного обладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування. При цьому розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом, повну трудомісткість.

Основні стадії розробки плану збуту підприємства можна представити так:

• 1. Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринкової кон’юнктури.
• 2. Підготовка прогнозу збуту підприємства.
• 3. Розробка фінансового кошторису збуту.
• 4. Установлення норм збуту.
• 5. Вибір каналів розподілу товарів.
• 6. Складання планів збуту.
• 7. Розробка планів торгової інформації.
• 8. Статистичний аналіз ходу продажу.