Розвиток ДРВ. 
Причини війни у В‘єтнамі

Подальший розвиток двох частин країни ДРВ і Південного В`єтнаму пішов різними шляхами.

В ДРВ під керівництвом комуністів (з 1951 р. КПІК стала називатися партією трудящих В`єтнаму — ПТВ) розпочався етап побудови соціалізму, завершилось відновлення зруйнованого війною народного господарства. Для цього була проведена успішна мобілізація народних мас, на відбудову підприємств.

Розгорнулось проведення аграрної реформи, головним кроком якої став закон про передачу землі в`єтнамських і французьких поміщиків за принципом «Земля тим хто її обробляє». Ліквідація феодальної власності та створення нових земельних відносин у в`єтнамському велі означало ліквідацію поміщиків як класу і перехід всієї політичної влади в сільській місцевості в руки трудових елементів тобто більшості населення.

В результаті аграрної реформи — цього, за словами Хо Ші Міна, великого революційного перевороту, рішучої і складної класової боротьби, направленої проти феодалів, 2220 селянських подвір`їв (72,8% всіх селянських господарств Північного В`єтнаму) отримали 818 тис. га землі і більше 100 тис. голів великої рогатої худоби.

Аграрна реформа зробила селян господарями сільськогосподарського виробництва, створила умови для підйому виробничих сил. Важливим результатом аграрної реформи було різке підвищення бажання селян до утворення груп трудової взаємодопомоги і кооперативів. До кінця 1956 р. у республіці наладилось нормальне функціонування великих промислових підприємств, було модернізовано 18 заводів, утворених під час війни, завершено будівництво ще 18 заводів. Крім того, ввійшли в стрій діючих 50 шахт.

Розпочався стан побудови соціалізму.

Було націоналізовано підприємства, утворено в сільському господарстві 18 великих госхозів. Застосувався плановий розвиток економіки і культури.

Тим часом у Південному В`єтнамі влітку 1954 р. за вимогою США була проведена реорганізація керівництва республіки В`єтнам, в наслідок якої прем`єр-міністром став Нго Дінь Дьєм.

У 1956 р. були проведені вибори до національних зборів, прийнято конституцію, в яку було розміщено положення про переслідування будь-яких дій, спрямованих на розповсюдження комуністичних ідей. Розпочались репресії спрямовані проти противників режиму.

Зміцнювався каральний апарат режиму. Чисельність таємної поліції в 1958 р. становила до 60 тис. осіб, а офіційно — 45 тис. Систематично проводились облави, примусові переселення і масові вбивства патріотів. Збільшувалась кількість тюрем.

З 1954 по 1961 рр. більш 500 тис. осіб були кинуті в тюрми, більше 23 тис. поранені і більше 80 тис. убиті.

Настала гостра криза в промисловості і сільському господарстві.

Населення не мирилося з реакцією. Вже на початку 1959 р. був організований збройний опір опозиції.